3 жовтня в парку Богдана Хмельницького пройшла зустріч молоді й ветеранів на честь Дня Захисників і Захисниць. Разом вони висадили дерева, щоб вшанувати памʼять героїв.
Про це повідомляють журналісти Dnipro.media, що були присутні на події.

Деталі події
Як розповів керівник ГО «Разом Далі», Азад Мамедов, організувати такий захід було його давньою ідеєю.
Спершу ми стикнулися з погодними умовами, тому планували провести його в дещо іншому форматі. Але зупинятися на цьому не збираємося. У майбутньому хочемо продовжувати висаджувати не лише дерева, а й квіти — як у цьому парку, так і в інших.
Якщо ми побачимо, що з цими деревами все добре, то в майбутньому плануємо висадити ще 10–15 дерев, кожне з яких буде з табличкою й закріплене за конкретним ветераном. Наша мета в тому, щоб кожне дерево символізувало саме ветерана, і щоб ветерани мали можливість соціалізуватися, спілкуватися з молоддю. Це насправді дуже важливо.
Після вітального слова, молодь і ветерани посадили три дерева.
Заступниця керівника ГО Поліна П’ятниця повідомила, що організація планує розширити ініціативу з висадки дерев спільно з ветеранами.
Сьогодні ми висаджуємо перші три дерева й продовжимо справу вже після зими. Захід відбувається саме в парку Богдана Хмельницького, адже в інших парках міста — наприклад, у парку Глоби чи Шевченка — традиція висаджувати дерева на честь військових та громадських організацій уже існує. Ми ж хочемо привернути увагу мешканців цього району, щоб вони мали можливість вшановувати пам’ять захисників поруч із домом, а не їхати для цього в центр міста.Також плануємо встановити пам’ятні таблички, щоб у майбутньому ветерани могли разом зі своїми дітьми приходити до цієї умовної алеї, бачити ці дерева та відчувати єдність із молоддю.

Андрій, один з ветеранів, що був присутній, розповів, що такі події варто проводити і в інших районах міста й поділився, чому доєднався до висадки дерев.
Чим більше — тим краще. Це й пам’ять про наших побратимів, і спадок для дітей та онуків, і внесок у довкілля. По-перше, я люблю саджати рослини й доглядати за ними. По-друге, розумію, що дерево ростиме багато років, і навіть коли нас уже не буде, воно залишиться як спадок нашим дітям і всім мешканцям міста.
Читайте також: «З любов’ю до Дніпра»: як художниця Маргарита Мироненко перетворює місто на мистецтво
Слідкуйте за останніми новинами Дніпра онлайн на Dnipro.media
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0