За останні 10 років у Дніпрі тричі планували будівництво сміттєпереробного заводу. Останній проєкт 2025 року вартістю 12 млн грн передбачає можливе розміщення комплексу на золовідвалах Придніпровської ТЕС, за кількасот метрів від житлових будинків Придніпровська.
Поки місцева влада називає проєкт лише технічним обґрунтуванням, мешканці житломасива Придніпровський говорять про потенційні ризики будівництва сміттєспалювального заводу поруч із житловими будинками. Журналісти Dnipro.media з’ясовували, чи є зараз загроза для містян.
З чого почалася історія сміттєпереробки в Дніпрі
У 2012 році в районі Діївки відкрили полігон побутових відходів. Уже у 2016-му він став епіцентром скандалу, після того, як до Дніпра почали звозити відходи зі Львова. Усе через закриття основного Грибовицького звалища на Львівщині, де внаслідок зсуву сміття загинули рятувальники.
Мешканці Діївки, нарікаючи на сморід та забруднення води в криницях, перекривали трасу на Кривий Ріг. За даними «Радіо Свободи», в міськраді тоді заявили, що Дніпро зацікавлений у прийомі відходів з інших міст, адже полігон недоотримує кошти на утилізацію сміття від місцевих.
Як зазначила в коментарі «Радіо Свобода» учасниця акції, жителі вимагали закриття Діївського сміттєзвалища. Згодом місто припинило прийом сміття, проте сам полігон продовжує працювати.
До 2013 року на місці діївського полігону діяв сміттєспалювальний завод. За даними аналітичної системи YouControl, зараз зареєстроване ТОВ «Сміттєспалювальний завод Дніпро» зі статутним капіталом 1 тис. грн. Журналісти дзвонили за вказаним в YouControl номером, але автовідповідач повідомляє, що даний номер не дійсний.
Минулі проєкти заводів
Британський проєкт
У 2018 році тодішній заступник міського голови Михайло Лисенко анонсував на пресконференції будівництво сміттєпереробного заводу британською компанією Stopford Projects Limited. Передбачалося, що інвестор передасть об’єкт місту через 10 років. Проте, як з’ясували журналісти Dnipro.media через запит, британська компанія відмовилась підписувати договір. Проєкт зупинили ще до початку проєктування.
Японський проєкт
У лютому 2022 року Антон Андрієнко, депутат Дніпровської міськради від партії «Пропозиція», заявив у коментарі комунальному медіа, що Дніпро є головним претендентом на будівництво заводу за кошти японських партнерів.
Проте у відповіді на запит редакції Dnipro.media повідомили: перемовини з японською стороною не велись, а жодних договорів чи бюджетних витрат у межах цього проєкту немає.
Що планують зараз?
Перший пункт: місцевий план управління відходами
В цілому, місцевий план управління відходами — стратегічний документ, що затверджує весь цикл роботи зі сміттям на території громади. Тобто він визначає алгоритм збирання, перевезення, сортування, перероблення та безпечного захоронення залишків, а також фіксує, яку інфраструктуру й ресурси місто для цього залучає.
У 2024 році ТОВ «Вейст Інфосистемс» за 915,99 тис. грн на замовлення департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради розробило план управління відходами Дніпра до 2030 року. Компанія працювала над аналогічним документом для Білої Церкви, а у 2025 році — Регіональний план управління відходами та стратегічну екологічну оцінку для всієї Дніпропетровської області.
За даними департаменту екологічної політики, для розробки документа створили робочу групу: 13 представників міськради, 3 — наукової спільноти та ще 3 — інших сфер. Мета групи: готувати й погоджувати проєкт плану, аналізувати матеріали, за потреби залучати експертів та запитувати документи в органів влади.
У плані зазначено, що Довгострокова стратегія для Дніпровської громади передбачає створення об’єкта для спалювання небезпечних відходів — як непридатні пестициди, гербіциди чи мастильні матеріали. Один із варіантів розглядають будівництво сміттєспалювального заводу або використання існуючих цементних печей.
Якщо оброблення таких відходів неможливе, їх пропонують утилізувати на спеціалізованому об’єкті, який планують створити, — до появи національного центру з оброблення небезпечних відходів.
Водночас за словами представниці ініціативи «PryDnipro» Ольги Орєхової, документ фактично пропонує лише два сценарії розвитку:
«Місцевий план управління відходами міста пропонує лише два варіанти: або все залишається без змін, або в місті будують завод. І якщо його не збудують, ситуація може погіршитися. Інших альтернатив немає».
На реалізацію об’єктів з переробки відходів у 2025–2028 роках закладені 5,625 млрд грн. Департамент екологічної політики називає у відповідях на запити журналістів цей проєкт сміттєпереробним заводом з установкою спалювання RDF.
RDF — це подрібнені та пресовані залишки сміття, що використовуються як альтернатива вугіллю чи газу.
Другий пункт: стратегічна екологічна оцінка (СЕО)
З визначення Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» випливає, що СЕО — це оцінка того, як документи державного планування можуть вплинути на довкілля та здоров’я людей. Вона передбачає аналіз альтернатив, розробку захисних заходів, підготовку звіту та проведення громадських і фахових консультацій.
За висновками стратегічної екологічної оцінки, яку ТОВ «Вейст Інфосистемс» подало разом із планом, він загалом має покращити екологічну ситуацію. Локальна небезпека поблизу сміттєспалювальних заводів та сміттєперевантажувальних станцій можлива лише в разі порушення вимог безпеки.
Згідно з відповіді департаменту екополітики, громадське обговорення проєкту розпочалося 13 серпня 2025 року й тривало 30 днів.Обговорення відбувалося у форматі письмових (зокрема електронних) зауважень і пропозицій. Як зазначають у департаменті, складання протоколу та проведення слухань не вимагається чинним законодавством на цьому етапі.
Десятки мешканців подали зауваження, у яких вказували на ризики забруднення повітря, ґрунтів та річкової системи (Шиянка — Дніпро), а також додатковий шум і вібрації. Як зазначили в звітах, більшість зауважень громади були «частково враховано»
Перший тендер
У липні 2025 року департамент екологічної політики оголосив торги на проєктно-вишукувальні роботи. Тендером передбачена розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) — це документ, у якому відображаються основні технічні, організаційні, економічні та інші показники проєкту. За даними порталу spending.gov.ua, на розробку вже витрачені 11,89 млн грн.
Департамент підкреслює, що ТЕО є передпроєктною стадією, де визначаються лише принципові рішення, технічні показники та орієнтовна вартість, тому проведення оцінки впливу на довкілля на цьому етапі вважається передчасним. Водночас у вимогах тендеру передбачений розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище», що суперчить коментарям департаменту.
Однією з вимог у тендері є порівняння українських норм із Директивами ЄС.
За словами керівниці юридичного відділу правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» («ЕПЛ») Ольги Мелень-Забрамної, європейські директиви допускають таку технологію лише за умови виробництва енергії та суворого екологічного контролю. Головною перешкодою для України є відсутність інфраструктури для токсичних залишків:
«Зола від спалювання має захоронюватися на спеціальних полігонах для небезпечних відходів, а в Україні таких немає».
Ольга пояснює, що будівництво таких заводів суперечить і чинному Національному плану управління відходами, який не передбачає сміттєспалювання.
У межах ТЕО досліджують дві можливі ділянки для розміщення комплексу:
- вул. Юрія Кондратюка — в районі діючого полігону ТОВ «ЕКО Дніпро» (полігон “Правобережний”);
- вул. Гаванська — в районі золовідвалів Придніпровської ТЕС.
Департамент пояснює вибір ділянки біля золовідвалів Придніпровської ТЕС технічними, економічними та екологічними факторами.Серед ключових причин — використання вже порушених промислових територій замість нових земель, наявність енергетичної інфраструктури, близькість до споживачів тепла й зручна логістика. Також проєкт передбачає часткову рекультивацію золовідвалів, зменшення пилення й накопичених екологічних проблем.
У відповіді на запит у департаменті зазначають, що комплекс дозволить зменшити обсяги захоронення відходів, використовувати альтернативне паливо замість вугілля, що відповідає національному плану управління відходами до 2033 року.
Двоє місцевих мешканців надсилали звернення, в яких вказували на наступні проблеми:
- від центру можливої ділянки до забудови у Чаплях — 170 м, до Придніпровська — 349 м, до школи №108 — 318 м.
- ризик викидів діоксинів, фуранів, оксидів азоту та сірки, а також підняття пилу та дрібних радіоактивних часток із накопичувачів шлаку.
- близькість до річки Шиянка (230 м) та заливу річки Дніпро (370 м) створює загрозу для якості питної води.
За власними розрахунками редакції, згідно з Google Maps, ці відстані ще менше: від селища Вінниця — близько 66 м, від селища Чаплі — близько 137 м, до наближчих приватних будинків біля житлового масиву Придніпровський — близько 50 м.
Юридичні та екологічні ризики локації на Гаванській
Як зазначає засновниця місцевої ініціативи «PryDnipro» Ольга Орєхова, місце, де пропонують побудувати завод, являє собою мільйони тонн шлаку та золи:
«Це офіційне місце видалення відходів області, яке числиться в реєстрі відходів, — будувати тут не можна за законом».
За словами Ольги, в проєкті не враховані екологічні фактори — зокрема нерівномірну концентрацію промислової інфраструктури в місті, особливо на Лівобережжі, наявні та потенційні санітарно-захисні зони, а також ризики будівництва на території колишніх золошлаковідвалів, де потрібні додаткові лабораторні дослідження впливу на довкілля і здоров’я населення.
Ірина Черниш, голова ГО «SaveDnipro», називає вибір ділянки на території золошлаковідвалів Придніпровської ТЕС неприйнятним варіантом для будівництва заводу, наводячи наступні аргументи:
- ділянка розташована безпосередньо в руслі річки Шиянка, де накопичувач уже тисне на дамбу. Нове будівництво створить ніким не оцінений тиск на споруду. У разі її прориву токсичні відходи потраплять у Шиянку, а згодом — у Дніпро;
- обсяг відходів ТЕС на цій території вже великий: станом на 2019 рік на кожного дніпрянина припадало б по 20 тонн золошлаковідходів. Ці масиви вже забруднюють повітря, ґрунти та підземні води важкими металами;
- поруч працює один із найбільших гранітних кар’єрів України.
У звітах департаменту екополітики міської ради Дніпра обґрунтовують, що наразі в плані не визначають конкретну ділянку, а остаточний вибір зроблять лише після завершення детального аналізу впливів та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.
Що це за завод і як він працюватиме
У наданих журналістам документах департаменту екологічної політики зазначається, що це завод типу Waste-to-Energy (WtE) — «енергія з відходів».
У 2019 році правозахисна організація «Екологія. Право. Людина» («ЕПЛ») писала про критику ООН щодо спалювання сміття в країнах, що розвиваються (заводи типу Waste-to-Energy).
За даними «ЕПЛ», такі проєкти можуть прив’язати міста до спалювання сміття, що зупиняє розвиток програм із сортування та повторного використання. За розрахунками експертів, це призведе до суттєвого зростання платіжок для кожного жителя на суму (станом на 2019 рік) від 700 до 1500 грн на рік.
Ще в 2019 році, за даними «ЕПЛ», члени Європарламенту погодилися припинити фінансування з найбільших публічних фондів ЄС будівництво сміттєспалювальних заводів, полігонів та інших установок для видалення несортованих відходів.
Проєкт потужністю 350 тис. тонн/рік передбачає дві черги будівництва:
- I черга: сортувальний комплекс та полігон (10 га).
- II черга: лінія виробництва та спалювання RDF-палива.
Передбачені лінії відбору вторсировини, системи термічної переробки, очистка газів з онлайн-моніторингом викидів, лабораторія та системи водоочищення.
Олег Семенко, директор департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради у відповіді на запит журналістів зазначає:
«Будівництво нового комплексу з генерацією енергії з RDF/SRF палива дозволить використовувати альтернативні ресурси та зменшити споживання викопного палива… Для проєктів термічної утилізації критично важливою є територіальна близькість між місцем виробництва енергії та споживачами тепла (тепловими мережами)».
Ольга Орєхова зауважує: виникають питання до реальної енергоефективності об’єкта.
«Ефективність будівництва RDF станції для покриття потреб у електро й теплоенергії – скільки будинків отримають від цього проєкту енергію?».
Крім того, Ольга наголошує на відсутності оцінки ризиків, пов’язаних із воєнним станом: «Чи були враховані загрози внаслідок бойових дій? Бракує обгрунтування щодо забезпечення функціонування сміттєспалювальної станції, а саме забезпечення спеціальним обладнанням, наявність кваліфікованого персоналу, забезпечення роботи сортувальної лінії, фільтрами викидів».
Техніко-економічне обґрунтування розробило ТОВ «Дніпровський проєктно-вишукувальний інститут “ДПВІ”. Кінцевим бенефіціаром компанії є Максим Мельник. Компанію зареєстрували у 2020 році. Основний вид діяльності — інжиніринг, геологія та геодезія, а також технічне консультування в цих сферах. Статутний капітал — 3 тис. грн.
Попередні проєкти ТОВ «Дніпровський проєктно-вишукувальний інститут “ДПВІ”
За даними видання «Наші Гроші», у 2024 році КП «Плесо» замовило розчистку та благоустрій висохлого озера Синє за 80,7 млн грн. Проєкт передбачав поглиблення дна до 5 метрів для розкриття джерел та створення зони відпочинку. У кошторисі журналісти виявили ймовірні переплати на будматеріалах.Розробником проєкту було ТОВ «Дніпровський проєктно-вишукувальний інститут “ДПВІ”. Компанія обґрунтувала рішення щодо розчистки дна, з’єднання водойми в кільце та визначила параметри робіт.
У 2025 році директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко вказував, що розчистка фактично перетворила озеро на штучний котлован розміром 70×20 метрів — замість природної водойми 700×200 м. За його словами, це не відновило екосистему, і озеро знову почало пересихати.
У КП «Плесо» ці заяви назвали фейком, спрямованим на дискредитацію роботи міської влади і заперечили, що озеро пересохло. Професор-гідролог Віктор Вишневський у матеріалі «Telegraph» поставив під сумнів компетентність розробника, тобто ТОВ «ДПВІ». За його оцінкою, проєкт містить помилки та надлишкові дані, що ускладнюють аналіз реального стану об’єкта. Судові справи щодо ТОВ у контексті озера не відкривалися.
Ще один кейс, пов’язаний із компанією, описувало «ZN.UA». У 2024 році на Оболонському острові в Києві, який має статус природно-заповідного фонду, під виглядом капітального ремонту збудували розважальний парк площею понад 1 га. Видання зазначало, що роботи виконували без належних документів і з порушенням екологічного законодавства. Вартість проєкту зросла зі 120 млн до понад 195 млн грн, при цьому фінансування відбувалося за статтями «капітальний ремонт», тоді як фактично йшлося про нове будівництво. ТОВ «ДПВІ» розробляло робочий проєкт і супроводжувало документацію, зокрема коригування кошторису.Також, за даними «Наших Грошей», у тому ж році Глеюватська сільська рада замовила добудову водоводу до станції Саксагань за 8,8 млн грн. У кошторисі ціни на поліетиленові труби були у 2–3 рази вищими за ринкові. Підрядника обрали без конкуренції — інших учасників не було, а тендерна документація містила вимоги до конкретного обладнання та сертифікації виробника. ТОВ «ДПВІ» розробило проєкт і здійснювало авторський нагляд за будівництвом.
Реакція дніпрян на потенційне будівництво
17 вересня жителі Придніпровська зібралися під Лівобережною адміністрацією, щоб звернути увагу на будівництво сміттєспалювального заводу біля житлового масиву. Після інформації про приїзд ЗМІ біля Лівобережної адміністрації зібралося близько 100 людей. Під час зустрічі місцеві мешканці організували підпис петиції проти проєкту будівництва заводу. Люди заявляли, що не розуміють умов і наслідків будівництва та не отримували офіційного повідомлення про нього. Заступник голови Лівобережної адміністрації Олег Лохмаков вийшов до мешканців масиву із поясненням, що питанням будівництва займається департамент екологічної політики, адміністрація не є відповідальною:
«Це тільки департамент екологічної політики займається цим питанням. Ми, як і всі мешканці, як і ЗМІ, дізнаємося цю інформацію від інших жителів. Розумієте, ми такий же самий департамент, як й екологічний. У нас інші обов’язки: прильоти, комісії по справах, пов’язаних з дітьми тощо».
24 жовтня представники ініціативи «PryDnipro» повідомили, що на звернення мешканців житломасиву Придніпровський мають приїхати представники Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, Дніпровської міської ради та поліції.
Того ж дня відбулася зустріч мешканців біля скверу «Сосновий» і золошлакових відвалів за участі представника екоінспекції та поліції. Водночас представники департаменту і міської ради на зустріч не прийшли.
Згодом мешканці разом з екоінспекцією та журналістами Dnipro.media вирушили до золошлакових відвалів, де розглядають будівництво. Люди звернули увагу на помилки в кадастрових номерах у тендері, близькість потенційного заводу до житлових будинків і можливі екологічні ризики.
Владислав Кравченко, представник екоінспекції, оглянув територію та зазначив, що через відсутність будівельних робіт може лише провести візуальний огляд і працювати з документацією. Він також заміряв відстань від ділянки до будинку заявниці, яка проживає в приватному секторі селища Вінниця поблизу житломасиву Придніпровський. Після цього пообіцяв скласти акт обстеження та продовжити запити до відповідальних органів.
Журналісти Dnipro.media звернулися до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з запитом, чи зверталася міськрада за погодженням проєкту. У департамент екології та природних ресурсів відповіли: наразі немає звернень від міської ради щодо розгляду проєкту будівництва по вул. Гаванській.
Помилки в документації
Під час зустрічі з представником екоінспекції, мешканці звертали увагу на неправильний кадастровий номер ділянки, де планується будівництво. За даними Prozorro, в договорі не прописані кадастрові номери, так само, як і не розглядається конкретна ділянка.
До договору вносили зміни. У пункті про внесені зміни додали: «З метою уточнення меж ділянок, Сторони дійшли згоди п. 1.7. Договору викласти у наступній редакції:“1.7. Місце виконання робіт: ділянка 1: 52070, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, територія діючого полігону КП «Еко Дніпро» ДМР, комплекс будівель та споруд № 11; ділянка 2: 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро територія золовідвалів Придніпровської ТЕС, кадастровий номер 1210100000:09:105:0006».
Згідно з Державним земельним кадастром, такого номеру ділянки не знайдено.
За реєстром видалення відходів департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА ділянка становить 4 клас небезпеки (малонебезпечні).
Генеральним планом міста Дніпро за 2017 рік цю територію віднесли до земель «громадської забудови» та земель «багатоквартирної забудови на вільних територіях».
У вересні 2022 року рішенням Дніпровської міськради землю з цим кадастровим номером по вул. Гаванській, 1 поділили на 2 ділянки: площею 73,1766 га і 80 га. Земельні ділянки за основним цільовим призначенням віднесли до категорії «Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення».
На запит журналістки Dnipro.media в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомили, що не мають інформації про видачу висновків щодо зміни санітарно-захисної зони за цією адресою протягом 2018–2025 років.
Також у службі зазначили, що їхніх фахівців не залучали до стратегічної екологічної оцінки або громадських обговорень місцевого плану в серпні 2025 року. У відомстві наголошують: санітарно-захисну зону мають визначати від конкретного джерела впливу до житлової забудови — на основі лабораторних досліджень і розрахунків забруднення, а не просто від меж земельної ділянки.
Придніпровська ТЕС і додаткове екологічне навантаження району
Одним з аргументів мешканців проти нового заводу булає вже існуюча Придніпровська ТЕС. Під час акцій протесту мешканці скаржилися на якість повітря в районі.
Місто не проводить регулярного моніторингу повітря та ґрунтів в місцевості— актуальних даних немає, хоча ця інформація має бути відкритою і доступною. Навіть без замірів повітря можна зробити висновки. Часто доводиться зачиняти вікна через технічний сморід із підприємств. Будівництво нового потужного забруднювача в цій зоні доб’є екологію. Це все — хвороби дихальних шляхів та онкологія.
Як зазначає Ірина Черниш, сусідство сміттєспалювального заводу з дітьми в радіусі 1–2 км є неприйнятним, оскільки навіть сучасні фільтри не усувають викиди діоксинів та важких металів.
У контексті затяжної війни будівництво заводу, виглядає невиправданим як з точки зору безпеки, так і вкладень, адже влада не раз заявляла, що Дніпро — це військова ціль. Крім того, заводи, що спалюють сміття у Європі, визнані збитковими. Місту буде дорожче утримувати його.
Громадська Спілка «Український Альянс Нуль Відходів» аналізувала, чи є спалювання відходів вигідною інвестицією і дійшла негативного висновку. За оцінкою організації, це найдорожчий спосіб поводження з відходами, який потребує постійних операційних та інших витрат.
Зокрема, за даними Управління енергетичної інформації США, будівництво нових сміттєспалювальних установок може коштувати вдвічі дорожче за вугільні електростанції і приблизно на 60% більше, ніж атомні. Вартість заводу потужністю 1 млн тонн відходів на рік оцінюють у межах від 190 млн до 1,2 млрд доларів.
У змінах до генплану розвитку Дніпра 2019 року аналізували шум, який продукують трансформаторні підстанції. Перше місце посіла Придніпровська ТЕС.
У стратегічній екологічній оцінці також зазначили, що на Самарський район вже припадає найбільший обсяг викидів (28,5%), а Придніпровська ТЕС є одним із основних потенційних промислових забруднювачів: її частка становить близько 60%.
Чи потрібен завод Дніпру
Директор департаменту екологічної політики Олег Семенко зазначає, що будівництво нового комплексу є юридичною необхідністю для громади згідно з вимогами законодавства та критично важливим для забезпечення енергетичної незалежності.
«Остаточний вибір конкретної земельної ділянки… здійснюється виключно після завершення детального аналізу впливів, погодження із зацікавленими сторонами, отримання дозвільних документів та висновку з оцінки впливу на довкілля».
Голова ГО «SaveDnipro» Ірина Черниш зазначає:
Сміттєпереробний завод місту потрібен. І ця потреба мала би бути закритою ще років 10 тому. Однак, формування рішення, яке наразі запропоновано Дніпровською міськрадою, виглядає вкрай дискримінаційно по відношенню до мешканців вкрай екологічно навантаженого району міста. Це створить суспільний конфлікт та ризик зупинки проєкту на будь-якому з етапів.
Активістка Ольга Орєхова наголошує: «При будівництві розглядається можливість спалювання всіх відходів за високих температур. Тобто все, що буде в смітнику — ПВХ, батарейки, органічні відходи — підуть у пічку. Будь-які продукти згорання — вугілля чи сміття — містять шкідливі речовини. В Україні досі не прийняті закони щодо спалювання різних відходів, і не на всі викиди встановлені граничні вимоги».
Як альтернативу Ольга пропонує спрямувати політику на усунення причин переповнення сміття в Дніпрі, а не на боротьбу з наслідками:
Немає належної політики щодо поводження зі сміттям. Відсутнє комплексне сортування. Це все відбувається на рівні локальних ініціатив, які, ясна справа, не можуть переробити все сміття. При розумному підході, залишиться майже одна органіка, з якої, між іншим, можна виробляти енергію.
Як альтернативну локацію Ірина Черниш пропонує полігон «Правобережний»:
«Безумовно, це не є ідеальним рішенням. Однак є принаймні логічним: це територія зберігання відходів, де доцільно здійснювати їх переробку, а не везти відходи через півміста у житломасив Придніпровський. До того ж ця ділянка не знаходиться в межах густонаселеного житлового району з безліччю соціальних обʼєктів».
Досвід інших міст
Як пише медіа «Рубрика», єдиний працюючий в Україні сміттєспалювальний завод «Енергія» в Києві був спроєктований ще у 1970-х роках і запущений в експлуатацію у 1987 році. Завод щороку переробляє близько 25% відходів столиці, а вироблена енергія використовується на опалення близько 300 прилеглих будинків.
Проте, як зазначається в петиції до Кабінету Міністрів, підприємство є екологічно небезпечним та застарілим, оскільки на ньому «замість трьох стадій очищення димових газів побудована лише одна з очищення пилу та золи». Внаслідок цього небезпечні сполуки потрапляють у повітря, а мешканці скаржаться на «нестерпні умови від смороду димових газів заводу, особливо вночі», що викликає астматичний кашель.
Керівниця юридичного відділу «ЕПЛ» Ольга Мелень-Забрамна наголошує, що сміттєспалювання не є універсальним рішенням для нашої країни. За її словами, це дорогий і складний процес, з великими ризиками для довкілля й небезпечними відходами в залишку спалювання, що Україні не по кишені, оскільки витрати значно підвищать платіжки для населення.
Ольга зазначає, що подібний завод місту може бути потрібен лише за умови, якщо в ньому вже налагоджені:
- окремий збір органіки;
- окремо збирається вторсировина, небезпечні відходи (електроніка, медичні, батарейки);
- якщо RDF-паливо йде на цементі заводи, то зменшується обсяг використання викопного палива для виробництва цементу.
Ірина Черниш також наголошує щодо інших потенційних наслідків:
Окрім прямих загроз здоров’ю, є й інші наслідки: постійний рух сміттєвозів через житлові квартали, стійкий неприємний запах у радіусі кількох кілометрів, обвал цін на житло, і, мабуть, найгірше — остаточне закріплення за цією територією статусу промислового відстійника, з якого вже не буде виходу. Думаю, саме таким принципом і керувались в міськраді: «Територія і так техногенно засмічена, то чого її не використати?»
У кінці 2025 року ТОВ «ДПВІ» мало виготовити всю документацію. ТЕО журналістам Dnipro.media не надали. За даними Prozorro, наступні кроки будівництва Департамент не оголошував.
Журналісти Dnipro.media продовжують стежити за розвитком подій.
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
10