Рік закінчується, і соцмережі забиті підсумками року інших людей. Мимоволі закрадається думка: «А може й мені варто підбити підсумки?» Але постає питання: як це зробити без стресу?
Ми поспілкувалися з психологинею Юлією Лучніковою та зібрали поради, як підбити підсумки року, як почати новий рік спокійно та як написати плани, які потім стануть реальністю.
Детальніше — в матеріалі Dnipro.media.
Як зробити річні підсумки правильно
Психологиня Юлія Лучнікова наголошує, що підбиття підсумків року не має універсального рецепта, адже існує чимало практик, і всі вони з’явилися не випадково:
- фіксація власних досягнень;
- аналіз нереалізованих бажань та цілей;
- аудит того, що не вдалося;
- карти бажань.
Вона наголошує, що все це допустимо й може бути корисним, якщо людина чітко розуміє, навіщо вона це робить.
За словами фахівчині, будь-яка техніка має сенс лише тоді, коли вона збагачує життя, допомагає зробити його більш цілісним і не перетворюється на джерело внутрішнього тиску.
Психологиня зазначає, що ключове питання для самоаналізу року, — для чого саме мені потрібні підсумки та планування на наступний рік. Якщо процес викликає почуття провини, самозвинувачення або внутрішнє гноблення через те, що багато чого не вдалося досягти, від таких практик краще відмовитися.
«Підбиття підсумків року — це не оцінка особистості: чи ти молодець, чи ти не молодець. Це аналіз, аудит поведінкових рішень, навичок, які ти практикував протягом року і які результати це тобі принесло», — зазначає психологиня.
Що варто уникати
Серед речей, яких варто уникати, Юлія Лучнікова називає порівняння себе з іншими без урахування життєвого контексту, адже такі зіставлення рідко бувають справедливими. Не менш шкідливим є чорно-біле мислення, коли рік автоматично записують або в суцільні успіхи, або в повний провал.
Так само недоречною є надмірна самокритика, адже аналіз потрібен не для того, щоб засуджувати себе, а щоб зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки власних рішень. Особистість у цьому процесі не повинна ставати об’єктом оцінювання:
«За певних обставин ми більш уважно ставимося до того, що нам не вдалося – так працює наш мозок. Але якщо ми будемо занадто багато фокусуватися на цьому, то ми будемо уникати того, що нам дійсно вдалося, до прикладу: відсутність результату — це теж результат; маленький результат – це теж результат.
Аналіз може приводити до зміни поведінкових моделей. Тобто якщо дія не принесла бажаного результату, то ми аналізуємо, чому це не принесло бажаного результату. І думаємо над тим, як краще, можливо, змінити свою поведінку, свої рішення, для того, щоб наступного разу ця дія дала якийсь результат».
Підсумовуючи, психологиня радить відмовлятися від усього, що шкодить психологічному стану, і обирати підтримувальні, корисні підходи, адже самопідтримка є важливою на будь-якому етапі життя.
Як почати новий рік усвідомлено
Говорячи про те, як планувати новий рік, Юлія радить відмовитися від жорстких схем і робити ставку на гнучкість.
За її словами, будь-який план має передбачати можливість корекції, адже цілі, які здавалися реалістичними сьогодні, з часом можуть втратити актуальність або виявитися недосяжними з об’єктивних причин. Саме тому важливо регулярно переглядати власні плани — через місяць, кілька місяців чи пів року — і змінювати їх відповідно до нового стану, ресурсів та обставин.
Лучнікова наголошує, що планування варто зосереджувати не на абстрактних бажаннях, а на конкретних діях і поведінкових кроках.
«Замість того, щоб казати “я буду” кажуть “я хочу” або просто пишуть абстрактно: «Так, значить, я хочу схуднути». Ні, краще за все планувати конкретно – щоденні фізичні активності або 30 хвилин щоденної прогулянки після їжі, умовно кажучи.
Ще пишуть, наприклад, я в цьому році хочу бути щасливим. Це теж дуже абстрактно. Краще планувати собі ціль, наприклад, щотижня зустрічатися з друзями. Тобто це та активність, яка робить мене щасливим – щотижня зустрічатися з друзями.
Щоб були результати, які ведуть нас до “більшої” мети ми плануємо невеличкими кроками й певними діями», — говорить Юлія.
Окремо психологиня звертає увагу на те, що шлях до мети рідко буває рівним. Зриви, помилки чи пропуски запланованих дій не є ознакою слабкості або лінощів. Вони — природна частина процесу навчання і формування нової поведінкової моделі. Втома, виснаження чи зміна обставин можуть зробити раніше заплановані кроки тимчасово неможливими, і в таких ситуаціях важливо не вдаватися до самозвинувачень, а сприймати це як елемент загального шляху.
На думку Юлії, план сам по собі не робить людину «хорошою» чи «поганою» — це лише інструмент, який допомагає рухатися вперед. Водночас вона застерігає від інфантильного підходу, коли планування зводиться лише до мрій і очікування, що бажане «прийде саме». Реальні зміни можливі лише тоді, коли думки переходять у конкретні дії, формують навички й поступово впливають на теперішнє життя.
Міфи про планування
Психологиня Юлія Лучнікова звертає увагу на поширені міфи, які часто супроводжують початок року й заважають реальним змінам.
Один із них — переконання, що з Нового року або з понеділка можна одномоментно розпочати «нове життя»:
«Насправді життя змінюється через нові навички, через нову повторювану поведінку. А оці всі початки “з понеділка” або “з нового року” – це не працює. «Нове життя» формується не один день. Воно стає наслідком певних змін у твоїй діяльності, у твоїй поведінці».
Ще один міф, який, за словами Лучнікової, може шкодити, полягає в уявленні, що для досягнення мети потрібно працювати щодня без перерв, зривів і відхилень від плану. Такий підхід часто призводить до виснаження і невротизації, адже реальний шлях до результату рідко буває ідеально рівним.
Так само небезпечним є сприйняття планування як вироку, коли людина забороняє собі будь-яку гнучкість і вважає, що не має права виходити за межі заздалегідь визначеного плану.
Окремо психологиня говорить про міф «ідеального моменту», на який багато хто чекає, відкладаючи важливі рішення. Це може бути очікування особливого відчуття готовності або слушного часу, який нібито має настати сам собою.
На практиці ж, зазначає психологиня, такий момент може не прийти ніколи. Вона пояснює, що мотивація, особливо у складних, стресових чи навіть небезпечних умовах, часто з’являється вже після початку дій, а не до них. Тривале очікування ідеального часу лише затягує зміни й консервує незадоволення.
На думку фахівчині, у житті немає універсально правильного моменту для рішучих кроків. Є рішення, внутрішнє прагнення до змін і конкретні дії, а вже вони з часом приводять до нового етапу життя.
Юлія Лучнікова — психологиня з понад 10-річним досвідом — спеціалістка у сфері дитячої та дорослої психології.
Ваш донат — це наша суперсила!
ПідтриматиЧитайте також: Новий календар щеплень 2026: як зміниться вакцинація і що треба знати українцям
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0