Депутати Верховної Ради України внесли оновлення до закону №14057. Тепер він може стосуватися медіа й «посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань», — Bihus.Info. Зараз зміни опрацьовуються в комітеті.
Про це журналісти Dnipro.media дізналися з опублікованої нової редакції закону на сайті ВР.
Які зміни передбачені
Згідно з документом, основні зміни, що можуть стосуватися журналістів:
- Оціночні судження не підлягають спростуванню, але якщо вони принижують гідність чи репутацію – можливе стягнення моральної шкоди.
- Спростування має відбуватися тим самим способом, що й поширення (друковані медіа, інтернет, відео тощо).
- У випадку інтернет-публікацій передбачено: публікація спростування на тому самому сайті/сторінці; якщо матеріал видалено – спростування за тією ж URL-адресою; обов’язкове маркування («спростовано») .
- Будь-яка особа, права якої порушені інформацією, отримує право на відповідь – навіть якщо інформація була достовірною (відповідь означає можливість висловити власну позицію у тому ж форматі, де було поширено інформацію). Це право діє незалежно від вини журналіста чи медіа.
- Суд може заборонити публікацію не лише у газетах, книгах чи на телебаченні, а й у мережі Інтернет, соцмережах, месенджерах, відеохостингах. Передбачена можливість блокування доступу до онлайн-матеріалів.
- Замість терміна «особисті немайнові права» вводиться ширше поняття «особисті права». Це робить закон застосовним і до фізичних, і до юридичних осіб (наприклад, до медіакомпаній).
Серед підписантів закону є Руслан Стефанчук, Максим Бужанський, Сергій Іонушас.
Нардеп Ярослав Юрчишин відкликав свій підпис під законопроєктом №14057.
«Проконсультувавшись з медіаюристами, які довший час працюють у сфері медіаправа, я дійшов висновку, що окремі положення з 128 сторінок таблиці правок справді можуть читатися по-різному, і відкликав підпис згідно статті 90 Регламенту ВРУ. Одразу приступив до консультацій щодо знаходження компромісних формулювань критикованих статей», — написав Юрчишин у Facebook.
Руслан Стефанчук також прокоментував закон у Facebook: «Найголовніше: цей законопроєкт не про медіа. Він про розширення особистих прав кожної людини. Саме так його треба сприймати».
Реакція журналістів
Журналісти Bihus.Info наголошують, що законопроєкт передбачає автоматичне визнання недостовірною будь-якої інформації, яка не підтверджена судовим вироком, а також відкриває можливість карати навіть за висловлення суб’єктивних оцінок.
У частині, що стосується «права на забуття», пропонується видаляти інформацію, якщо вона нібито втратила актуальність або суспільний інтерес. Водночас автори проєкту не пояснили, як саме визначати ці критерії, що, на думку журналістів, створює ризики довільного тлумачення.
«Ухвалення цих змін може призвести до видалення будь-якої інформації, у тому числі абсолютно достовірної, якщо хтось вирішить, що Комарницький (який не має офіційної посади) або Брагінський (якого вже звільнили) “неактуальні”», — кажуть Bihus.Info.
Інститут масової інформації також заявив, що законопроєкт становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа.
Серед іншого законопроєкт розширює можливість “попередньої цензури”, тобто можливість заборонити публікацію ще до виходу у світ (зокрема, в онлайн-медіа, соціальних мережах та на інших “вебресурсах”). За оцінкою експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура. – Ред.), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Далі законопроєкт як захід такої “попередньої цензури”, а також як реагування на “порушення особистих прав” пропонує блокування доступу до матеріалу (наприклад, блокування сторінки онлайн-медіа). Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій.
Ще одним дуже проблемним моментом законопроєкту є розширення права на спростування та права на відповідь у медіа. Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її “особисті права”. Водночас ця особа може навіть не бути названа прямо – досить, “щоб з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона включалася до кола осіб, яких стосується інформація”. Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача й навіть незалежно від достовірності інформації, що зачепила особисте право.
Читайте також: Президент України підписав закон про обмеження доступу до адрес нерухомості
Залишайтеся в курсі — останні Дніпровські новини на Dnipro.media
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0