Дніпрянка Олена Корінь допомагає дітям і молоді, які пережили булінг, домашнє насильство та інші складні життєві обставини. Вона переконана: іноді людині достатньо, щоб її почули. Сьогодні жінка сама проходить через важке випробування — бореться за здоров’я 15-річного сина. Заради нього вона написала книгу «Сутність. Казка, що живе в кожному», кошти від продажу якої підуть на його лікування та реабілітацію.
«Кожен день починається зі спілкування з молоддю»
Громадською діяльністю Олена займається вже близько восьми років. За цей час вона працювала з дітьми, молоддю, ветеранами й їхніми родинами, а нині очолює громадську організацію «Осердя».
Ранок для неї починається зі спілкування з підопічними. За словами Олени, учасники програми «Голос молоді» мають спільну традицію: щоранку пишуть одне одному в чаті, розповідають, як минув день і що змінилося в їхньому житті. Лише після цього починаються щоденні справи.
На базі організації працює Центр дослідження агресії. Разом із командою Олена аналізує причини її виникнення та шукає способи допомогти людям навчитися контролювати власні емоції.
Вона переконана, що агресія сама по собі не є проблемою.
«Ми не боремося з агресією. Ми не можемо жити без неї, бо вона потрібна, щоб захищати себе. Але кожна людина може навчитися її контролювати й спрямовувати цю силу в ресурс».
«Я зрозуміла, що можу допомагати людям»
За освітою Олена — художниця-дизайнерка. Вона каже, що саме творче мислення допомогло їй навчитися дивитися на людей по-іншому. Олена переконана, що будь-яку проблему можна розглянути з різних боків і знайти рішення, які спершу здаються неочевидними.
«Якщо ми малюємо, я можу бачити один колір у різних тональностях. Так само і з людьми. Проблему можна покрутити, побачити її з різних боків і знайти зовсім інші рішення»
Допомагати людям Олена почала як арттерапевтка у школі. До неї зверталися діти, які розповідали про свої труднощі. Разом вони шукали вихід із різних ситуацій, а згодом до неї почали приходити й батьки, щоб подякувати: діти поверталися додому більш спокійними й усміхненими.
Саме тоді, згадує вона, зрозуміла, що хоче й надалі працювати у цьому напрямку.
Згодом вона почала проводити власні арттерапевтичні заняття, а тема агресії стала одним із головних напрямів її роботи. Олена пояснює, що давно не могла зрозуміти, чому суспільство майже не працює з людьми, які проявляють агресію, адже допомога потрібна не лише постраждалим, а й самим агресорам.
«Іноді дитині достатньо просто посидіти поруч»
Олена каже, що часто дітям навіть не потрібні складні психологічні практики.
«У мене вдома діти можуть просто посидіти на кухні, попити чаю. Якщо дитина хоче поговорити — ми говоримо. Якщо хоче просто посидіти — ми сидимо. Дуже багатьом просто не вистачає уваги»
Через це її телефон може задзвонити будь-якої миті. За словами жінки, траплялося, що підлітки телефонували серед ночі лише для того, щоб поговорити, бо більше не бачили сенсу жити.
Разом із командою організація проводила дослідження серед молоді. В опитуванні взяли участь понад 400 людей. Найбільше Олену вразило, що 76% респондентів зізналися, що мали думки про самогубство.
Одним із найемоційніших моментів своєї роботи вона називає випадок із хлопцем, який стояв на даху й хотів стрибнути. Тоді вона розуміла, що будь-яке необережне слово могло коштувати йому життя.
Через деякий час після цього хлопець написав їй коротке повідомлення: «Мені хочеться жити».
За словами Олени, саме заради таких моментів вона продовжує свою роботу.
«Я хотіла хоча б морально підтримати свою дитину»
Тепер допомога знадобилася вже не чужій дитині, а її власному синові.
15-річний Михайло переніс операцію через гідронефроз. Після втручання виникли серйозні ускладнення: через тривале перебування з трубкою під час операції сильно постраждали зуби. За словами Олени, існує високий ризик, що хлопець втратить усі жувальні зуби.
У Дніпрі є клініка, яка готова взятися за лікування, однак уже понад рік родина не може зібрати необхідну суму. Олена каже, що більше відкладати лікування вже неможливо.
Через постійний біль Михайло майже перестав їсти, сильно схуд, перестав спілкуватися з друзями та замкнувся в собі. Олена виховує його сама, батько не бере участі в житті сина.
«Він мало їсть, бо йому боляче. Дуже схуд. Через це перестав спілкуватися зі своїми друзями, не хоче нікуди ходити. У нього з’явилися комплекси. Дитина, яка була дуже комунікабельною, повністю замкнулася в собі»
Вона зізнається, що бачити, як щодня страждає власна дитина, стало одним із найважчих випробувань. Попри це продовжує допомагати дітям і молоді, які звертаються до її організації, хоча власного ресурсу майже не залишається.
«Я хотіла хоча б морально підтримати його. Нагадати, що попри всі обставини людина має залишатися собою, зберігати свій вогник»
Так з’явилася казка «Сутність». Не як творчий проєкт, а як спосіб підтримати сина.
Спочатку казка була написана лише для Михайла. Після того як він її прочитав, між матір’ю та сином відбулася довга розмова. За словами Олени, саме тоді вона помітила перші зміни: хлопець почав більше спілкуватися з друзями, став упевненішим у собі, хоча фізичний стан поки не покращився.
Саме Михайло запропонував видати цю історію окремою книгою, щоб її могли прочитати й інші діти.
«Це була більше ідея моєї дитини. Він сказав, що цю історію мають дізнатися й інші, особливо діти. Запропонував надрукувати книгу і зробити цілу серію».
Усю роботу над виданням Олена виконала самостійно: написала текст, створила ілюстрації та займалася оформленням.
«Я хотіла нагадати йому про його вогник»
Олена називає «Сутність» не просто казкою. Для неї це історія про внутрішній світ людини, який, попри всі випробування, не можна втратити.
«Сутність, природа — це те, з чим ти приходиш у цей світ. Це твоє, особисте. Це те, що ніхто не має права змінювати. Це те, що приносить відчуття радості, щастя і повноти».
Для неї це історія про внутрішній світ людини, який, попри всі випробування, не можна втратити.
За словами Олени, кожна людина може втратити зв’язок із собою через життєві обставини, але її справжня сутність нікуди не зникає.
«Вона нікуди не дівається. Ми просто про неї забули. Головне пригадати, хто ти є. Не можна полишати свою сутність. Це ти».
Сьогодні вже написана й друга книга серії.
За словами Олени, уже написана й друга книга серії. Якщо перша знайомить читача з історією, то наступні розповідатимуть про те, чому люди забувають свою справжню природу і як можуть повернутися до себе.
Книга, яка допомагає двом сторонам
Сьогодні кошти від продажу «Сутності» Олена спрямовує на лікування та реабілітацію сина. Попереду відновлення фізичного стану, набір ваги та зміцнення імунітету.
Втім, сама авторка переконана, що ця книга — не лише про допомогу її родині.
«Куплячи книгу, людина не тільки допомагає моїй дитині. Вона може повернутися до себе, пригадати свій вогник, свою сутність. Це такий обмін»
Де знайти книгу
Підтримати родину та замовити книгу «Сутність. Казка, що живе у кожному» можна за посиланням.
Також її можна придбати офлайн в «Прометей Хабі» у Дніпрі.
Ваш донат — це наша суперсила!
ПідтриматиЧитати також: «Право жити без страху». Чому законопроєкт №13597 про злочини на ґрунті нетерпимості важливий для Дніпра
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
12