«Найкраще – це зрозуміти свої можливості й спеціалізацію»: історії українських добровольців

14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нові Петрівці під Києвом. Саме вони стали першим бойовим добровольчим батальйоном. У липні 2014 року їх переформували у Батальйон оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.

17 січня 2017 року постановила 14 березня Днем українського добровольця. Так з 2017 року в Україні щорічно відзначається День добровольця.

Журналісти Dnipro.media поспілкувалися з добровольцями з Дніпропетровщини: чому вони пішли служити, що б вони сказали тим, хто сумнівається, а також як краще за все підготуватися до служби у війську.

Детальніше – в матеріалі.

Євген «Кот»

Євген родом із Зарічного, колишнього Гвардійського. Долучився до лав ЗСУ у 2016 році, одразу після закінчення університету. Євген зазначає, що ще під час 2014 року війна забрала його друзів, а тому після отримання диплому не бачив більше варіантів, окрім того як піти служити до війська. Зараз він головний сержант зенітної ракетної батареї у 1039 зенітному ракетному полку імені генерал-хорунжого Миколи Капустянського.

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Залишатися осторонь тих подій, які відбуваються в нашій країні, це, мабуть, найгірше, що може зробити молодь. Треба розуміти, що якщо ти будеш байдужим до цих подій, то це ні до чого доброго не приведе. Війна триває вже не перший рік і не чотири роки, вона вже майже 12 років тягнеться. І це треба усвідомлювати.

А залишаючись осторонь треба розуміти, що ворог наближається, і ворогів набагато більше, ніж нас. Тому сумніватися тут не варто. Підготовка у Збройних Силах України відрізняється від того, коли я прийшов служити. На даному етапі, їхнє навчання на високому рівні. Моє основне завдання — це підготовка військових, а тому це постійний розвиток, як себе, так і підлеглого складу. 

Також тут усі працюють, грубо кажучи, за своїми спеціальностями. У кого до чого є схильність. Ба більше війна сучасна зараз, дронова в основному. І для молоді, у яких розвинена моторика рук, це найкраще, що може бути – піти працювати у БПЛА»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Насамперед, це покращувати свою фізичну форму. Займатися хоча б тими ж базовими речами, про які вже трохи забули: ранкові зарядки, пробіжки, менше сидіти за комп’ютерами. Я просто 1994 року народження і застав час, коли не було телефонів, коли з друзями збиралися, грали в козаки-розбійники, функціонал був розвинений. 

Окрім цього в рекрутингових центрах є багато пробних місяців, де можна випробувати себе: як ти вивезеш цей тиск і ритм буденності військового. Найголовніше для мене, як для головного сержанта – це фізо. Фізична підготовка повинна бути однозначно, саме цей базовий мінімум і рятує життя.

У службі в армії нічого страшного немає. Страшно буде, коли прилетить до тебе додому, а ти не знатимеш, що робити, навіть елементарно, як накласти турнікет. Ось це страшно. 

Або як захистити свою сім’ю? А захистити свою сім’ю ти можеш тільки на фронті. І це не обов’язково в окопах, або десь на передовій. Будь-яка допомога потрібна»

Дмитро «Ківі»

Дмитро – оператор відділення БПЛА у 1039 зенітного ракетному полку імені генерал-хорунжого Миколи Капустянського. У його обов’язки давати бійцям завдання, цілі та координувати їх. Долучився до лав ЗСУ у 2025 році.

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Я б їм порадив обрати якусь вузьконаправлену спеціалізацію. Таке, що їм більш до вподоби, бо там вони будуть найбільш умотивовані, так сказати.

Тобто, якщо хтось збирається долучатися, то треба продивитися, зрозуміти, що йому там подобається і налаштувати себе до служби»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Я думаю їм треба вирішити для самих себе, чи взагалі вони готові до цього (до війська – ред). 

Ну і звісно, як сказав раніше, подивитися, що найбільш до вподоби. Тобто, комусь там подобаються ті ж дрони, комусь щось інше. Також популярні діловоди. Я вважаю, що у війську на кожну людину знайдеться своя робота»

Анна «Сонечко»

Анна служить у 93-тій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» рекрутером. Наприкінці червня 2025 року, закінчивши магістратуру, Анна вирішила йти у військо. Вона пояснює це тим, що сама з Нікополя й не могла миритися з злочинами росіян: «У нас постійні обстріли, багато знищеного – повністю знищений мій дім, район, у якому я зростала. Також були прильоти у Дніпрі. Тому після магістратури я одразу вирішила піти до війська, бо розуміла що це надовго й треба допомагати».

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Оскільки я рекрутер то таке питання якраз під мою професію. Ми підбираємо саме посади за бажанням, по навичках самого рекрутера. Тобто до нас звертається людина, ми з нею спілкуємось, я дізнаюсь її хоббі, де вона працювала тощо. Ми максимально намагаємось підібрати вакансію, яка буде підходити саме цій людині. 

Дуже багато хто грав у комп’ютерні ігри, наприклад, вони любили Танки (World of Tanks або подібні ігри – ред.), або навіть конструктори збирали, то ми їх у танкові ешелони поставили і вони стали чудовими танкістами. Тобто вони теж дуже сумнівалися – що от у справжньому житті вони нічого з танками не робили, але зараз справляються і дуже раді. 

Багато хто розбирається в техніці, наприклад, у нас був рекрут, який займався десь років 15 годинниками, тобто якраз дрібна техніка. Зараз він один із найкращих майстрів у нас по БПЛА: він збирає, паяє оці плати. Тобто, ну, ми максимально намагаємось розкрити людину, показати, що це буде не страшно, це не те, що звернувся до війська і все вперед-вперед у піхоту або штурми. Такого зараз немає. 

Війна, особливо вона змінилася за останні роки, і зараз дуже рідко взагалі проходять стрілецькі бої – зараз війна технікою. До нас звертаються дуже багато молодих хлопців, і вони, зачасту, йдуть або на оператора БПЛА, тому що їм подобаються джостіки. Оце все їм дуже подобається, їм хочеться і вони пробують».

Також Анна розповіла про те, що вони використовують різні способи, щоб розвіяти сумніви людей:

«Якщо людина дуже сумнівається, ми часто допомагаємо: вони можуть навіть до нас приїхати на ППД (пункту постійної дислокації підрозділу – ред). У нас на контракті 18–24 обов’язково спочатку пробують свої сили: здають фізичний підготовку, психологічну – тобто все вони пробують і далі вже вирішують, чи підписувати контракт, чи ні.

Є дуже багато ми проводимо заходів у Києві, Дніпрі, де люди до нас просто можуть приходити і пробувати пілотувати, до прикладу. У нас також розвивається напрямок наземних роботизованих комплексів (НРК). Тому ми намагаємось допомагати людям, показувати, що війна тепер – це не стрілецькі бої. 

Багато хто сумнівається, чи витримають вони фізично. Але зараз виходить так, що головніше мати розум і витривалість саме розумову, оскільки фізично вже не такі сильні навантаження виходять, як раніше. Раніше піхота брала з собою БК (боєкомплект – ред.) та тягли на дуже велику кількість кілометрів. Зараз у нас розвивається НРК, щоб люди не тягли на собі оці БК, продовольство – тобто все це намагаємося роботизовувати і підвозити на роботах.

І тому в нас зараз дуже велика кількість вакантних посад саме на пілотування дронів, НРК, коли ти можеш знаходитись дуже далеко і пілотувати. Головне – це мати стимул. А стимул, я думаю, у багатьох людей – це захистити своє. Ми бачимо, що війна не закінчується і як би вельми песимістично це не звучало, але я не бачу найближчий рік точно кінця.

І тому треба все одно мобілізуватися, йти на контракт. Зараз багато різних контрактів і можна знайти себе у війську. Це не обов’язково, що ти потрапиш одразу там в піхоту. Хоча багато хто каже: “Ні, я хочу саме в піхоту. Я не люблю техніку, от я хочу в піхоту”. Також пропоную їм піхотні вакансії, вони йдуть на ту посаду, яку вони обрали і займаються цим»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Краще за все – це зрозуміти свої можливості й спеціалізацію, якою хочеш займатися. Як я казала, у нас був годинникар – йому це подобалось в цивільному житті. Ми знайшли йому таку посаду, яка була схожа і він займає він продовжує цим займатись, тобто паяти мікросхеми, деталі. 

Треба зрозуміти чим, в якому напрямку ти хочеш розвиватися, спробувати себе на оцих заходах, які ми проводимо. Ми плануємо розширятися, а тому будемо проводити подібні заходи ледь не щомісяця.

Там можна прийти, спробувати та вирішити. А коли ти вже знаєш посаду, або навіть не посаду, а просто напрямок, де ти себе бачиш, то тобі уже простіше буде. До нас приходять люди і кажуть: “Вибачте, я вмію те і те, і я хочу “туди”. І ми знаходимо йому якраз те, що він хоче і дуже швидко це оформлюємо.

Якщо людина не може зрозуміти сама, то ми з нею спілкуємось: дізнаємося хобі, навички – все загалом. І потім уже можемо щось запропонувати»

Андрій «Фокусник»

Андрій з Дніпра, у цивільному житті займався організацією виступів з фокусами, звідки й пішов його позивний. Він долучився до війська у 2024 році – підписав контракт із 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр». Зараз він головний сержант взводу технічного забезпечення у батальйоні безпілотних наземних комплексів.

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Тим, хто ще сумнівається: можливість вибору посади та професії, якою людина буде займатися у війську – це не міф, все можливо. Можна прийти, обрати, працювати. І треба приходити, обирати та працювати, тому що самостійний вибір призведе до посади, на якій людина працює найефективніше і швидше приведе нас усіх до перемоги»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Щоб краще підготуватись до служби у війську, можна прокачувати себе в своїй професії, прокачуватись фізично. Ну і гарно пройти БЗВП – там достатньо добре пояснюють до чого можна і треба готуватись, і непогано навчають. БЗВП, фахова підготовка – все це зараз на непоганому рівні»

Яна «Колібрі»

Яна проживала у Зарічному. Уперше пішла в армію у 2007 році, де прослужила до 2017 року. Уже вдруге вона долучилася до війська у грудні 2022 року до 1021 зенітно-артилерійського полку. Яна – начальник медичної служби полку.

Вона розповідає, що вдруге долучилася до війська, коли допомогла військовому в аптеці зрозуміти, для чого він п’є виписані препарати:

«Я теж другий раз повернулася до військової служби, тому що зустріла людину в аптеці, а йому назначили препарати, а не пояснили от чого і з якою ціллю їх приймати.

Людина просто зайшла в аптеку, спитала: “А хто мені може пояснити, для чого я це п’ю?” У нього запитали: “У вас якась травма була?” Він відповів: “Акубаротравма (– травма внаслідок дії акустичної вибухової хвилі – ред). Відпустили на п’ять днів додому. У мене голова болить, сказали це пити, п’ю, а мені погано”. Тому для себе так прикинула, думаю: “Чого не піти, ну хоча б якийсь маленький внесок я зможу зробити»

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«У мене думка така, що ніхто не зможе відсидітися. Якщо ми щось можемо зробити – ми повинні це робити. Як мінімум тому, що патріоти пішли першими й так трапилося, що їх ми втратили найбільше. Якщо кожен думає, що він просто відсидиться і до нього війна не дійде, то вона дійде всюди і торкнеться кожного. Тому краще зараз об’єднатися. Як є прислів’я: «Де народився – там і згодився». Тікати або переховуватися, я не бачу сенсу.

Медикам своїм, а я начальник медичної служби, я кажу про те, що ми прийшли сюди в першу чергу допомагати цим людям. Усе, що ми можемо зробити – ми повинні це робити. Дуже багато залежить від бажання. Зараз, на мою думку, це бажання псує ТЦК – якщо вони будуть робити так само як і зараз. На мою думку, всі люди бояться йти у військо, немає тих, хто не боїться. Але думаю, можливо варто краще доносити й розповідати їм. Тому що у людини, в першу чергу, має бути бажання.

Бажання допомогти кожному. Якщо ти щось вмієш, ти повинен це застосувати зараз. У нас у війську все розвивається. До прикладу, ти вмієш набирати тексти – це теж згодиться. Головне казати, що ти вмієш»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Якщо у людини є бажання, то це і є вся підготовка. У першу чергу, у людини повинно бути бажання допомагати. Якщо це стосується медичних працівників, дівчата й хлопці дзвонять мені й питають: “Як до вас потрапити?” Кожен приходить і, скажімо так, усі тут з власних причин: хтось сам прийшов, когось мобілізували, хтось іще з самих первих днів, коли ще не було ні мобілізації, ні чогось ще – прийшов чисто патріотически захищати Україну. Уже так сталося й ми повинні бути разом і разом допомагати одне одному.

“Як можна підготуватись”? Фізично – якщо ти, наприклад, 40 років прожив і фізично нічого не робив, не бігав, то як ти підготуєшся? За три дні не підготуєшся. У мене дівчата теж мобілізовувалися. Усі на БЗВП пішли, їх там підготували. Вони молодці.

А якщо вже по першій невідкладній допомоги, по MARCH, то вже разом готувалися і готуємося знову й знову, щоб нічого не забути та бути завжди готовими.

Ну і людина повинна розуміти, це не цивільна структура. Тут не вийде, що сьогодні я хочу так, а завтра я так уже не хочу: “Мені тут щось не сподобалось”, “На мене не так подивилися”, “А можна я піду назад?” Людина повинна розуміти, що цей крок, який вона зробила, він повинен уже бути до кінця».

Анна

Анна долучилась до Лав СЗУ у грудні 2022 року. Тоді їй довелося їхати з Харкова: «А далі куди? А далі треба щось робити. Тому і пішла в армію». Наразі вона служить у 1021 зенітно-артилерійському полку на посаді діловода озброєння логістики.

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Не треба сумніватися, чи йти в ЗСУ, треба виконати свій конституційний обов’язок. Не треба боятися, треба йти й перемагати. Треба захищати нашу Неньку. Бо ми маємо бути вільними і не залежними»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«Рано чи пізно може таке статися, що вам доведеться стати частиною Збройних Сил України. Тому раджу завчасно подбати про свою фізичну форму і хоча б мінімальну теоретичну підготовку, а ще краще вибрати направлення і підібрати курс, який вам подобається»

Данііл «Парсек»

Данііл родом з Дніпра, був учасником «Грошей на ЗСУ. Дніпро». Долучився до лав Збройних сил України у 2024 році. Наразі він молодший сержант екіпажу безпілотних авіаціних комплексів 427 окремої бригади безпілотних систем «Рарог».

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Не треба гаяти часу і швидше долучатися, бо війна все ще триває, і тим хто вже тут 2-3-4 роки легше не стає. Підрозділи зростають, а з новими технологіями з’являються нові посади, тому потреба в людях велика навіть не в штурмових підрозділах.

Якщо сумніви стосуються “страху померти на війні”, то подібні люди несвідомо женуть себе в хибну дилему: вижити цивільним і обов’язково померти військовим. При цьому забувають два інших варіанти розвитку ситуацій: померти цивільним від умовного «шахеду» чи бути ефективним навченим військовим, який нищить десятки чи сотні окупантів – і при цьому виживає і живе далі. 

Страшно всім, єдина відмінність лише в тому, що хтось віддає страху контроль над собою, а хтось використовує це відчуття як мотивацію бути ліпше, підготуватися краще, і таким чином вибороти собі право і можливість жити»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«На 5-й рік вторгнення я вже навіть і не знаю що сказати на це питання… 

Тим, хто до цього часу не пройшов хоч якісь курси такмеду в своєму місті, варто було б це зробити давно, бо ці навички потрібні не тільки військовим, а й цивільним, що живуть під загрозою стати жертвою потужного вибуху щодня і щоночі буквально в себе вдома. 

Існує спеціальний ресурс «Яблуня», створений як раз для тих, хто хоче підготуватися до мобілізації»

Юрій «Татарін»

Юрій родом з Дніпра й доєднався до ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення. Зараз він служить старшим техніком FPV-роти батальйону безпілотних систем 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі». У його безпосередні задачі входить підготувати водіїв до бойового виїзду надати їм всі необхідні засоби для поїздки. Інколи, як він сам каже, приходиться самому виїжджати, прокладати маршрут – все, що потрібно для водія, який зможе доставити екіпажу посилки і повернутись живим.

Що б ви сказали тим, хто хоче піти у військо, але сумнівається?

«Головне не боятися, тому що зараз є різні посади і можна обрати ту, яку ви можете виконувати: як безпілотник, так і водій, діловод, піхотинець, штурмовик – це все залежить від того, що людина може робити. Головне не боятися і бути уважними та слухати тих, хто уже пройшов це все»

Як краще за все підготуватися до служби у війську?

«На даний момент усю підготовку проводять в середині полку, тому що те, чому навчають в навчальних центрах не дуже ефективно. Тому в нас у полку є свій навчальний центр і ми вже навчаємо самостійно. Також є відбір: хто може потягнути свою посаду, а хто не може. Тому що якщо людина хоче бути штурмовиком, але в реальності він цього не стягує, то йому пропонується інша посада»

Читайте також: «Це не просто одягнути форму — це відповідальність»: історії українських військовослужбовиць та ветеранок