«Жінки в поліції – це про силу, професіоналізм і право бути собою»: історія майорки поліції Юлії Ткач

Юлія Ткач

«Жіноче місце на кухні» — такі фрази чула майорка поліції Юлія Ткач, коли майже 18 років тому робила свої перші кроки у поліції. Незважаючи на складний конкурс і упереджене ставлення, вона втілила свою дитячу мрію, пройшовши шлях від молодшої до старшої слідчої з особливо важливих справ та здобувши науковий ступінь. Сьогодні Юлія Ткач працює дізнавачкою і наголошує: суспільство змінилося.

Майор поліції Юлія Ткач зустрічає нас у формі – зручний костюм із штанами, кросівками та кепці. Вона усміхається:

«Колись жінкам у міліції не дозволяли носити фуражки, лише берет чи капелюшок. А я завжди мріяла саме про неї. Тепер можу – і це для мене символ: жінки мають право бути там, де хочуть, і в тому, в чому їм зручно».

Майорка поліції Юлія Ткач. Фото: Юлія Ткач

Її шлях у поліції триває майже 18 років. Він почався тоді, коли для дівчини це було радше викликом, ніж звичною практикою. У дитинстві Юлія мріяла стати хірургом. Але в дев’ятому класі зрозуміла: хоче йти в міліцію.

«Я уявляла себе слідчою, у формі, на викликах… Це було моєю мрією. І вже тоді вирішила, що піду цим шляхом».

У 2007 році вона почала оформлення на службу. Процес виявився довгим і складним: медкомісії, конкурси, перевірки.

«Майже рік пішов, щоб мене взяли, – згадує Юлія. Дівчат тоді брали неохоче. Вважали, що ми підемо в кілька декретів, а потім на пенсію».

Але 31 січня 2008 року її зарахували. Після піврічної підготовки вона вийшла на роботу в Самарському відділі міліції. Перші роки були найважчими. Робота забирала всі сили й час.

«У фільмах усе виглядає ефектно: затримання, обшуки, папери підписали – і кінець. У житті ти можеш поїхати вночі на справу й повернутися вранці. Скарги, звіти, нескінченні папери… Було дуже важко. Були моменти, коли хотілося звільнитися. Але я жодного дня не пожалкувала, що обрала поліцію».

Її кар’єра поступово розвивалася. Після Самарського відділу вона працювала у Красногвардійському (тепер Чечелівському), а згодом – у слідчому управлінні ГУНП в області. До 2021 року Юлія обіймала посаду старшої слідчої з особливо важливих справ.

«У мене були всі категорії справ: шахрайства, розбої, тяжкі злочини проти дітей. Деякі – дуже болючі, аж до сексуального насильства над малолітніми особами. Про такі історії важко навіть згадувати. Вони лишаються з тобою назавжди».

У 2021 році вона вирішила піти в аспірантуру (ад’юнктуру) Нацполіції.

«Мала за плечима 13,5 років стажу і відчула: хочу ділитися знаннями з майбутніми поліцейськими та юристами. Чотири роки навчалася, писала наукові роботи, досліджувала військові злочини. 21 липня 2025 року захистила дисертацію. Тема – кримінальна відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини».

Майорка на дипломуванні. Фото: Юлія Ткач

Після закінчення навчання Юлія повернулася в практику і нині працює дізнавачкою у відділенні поліції №1 ДРУП-2 ГУНП у Дніпропетровській області. На початку кар’єри вона чула принизливі фрази: «Жіноче місце на кухні».

«Так, були такі випадки. Але сьогодні ситуація змінилася. У поліції, судах, прокуратурі й навіть у ЗСУ – багато жінок. І я щаслива, що зараз ніхто не дивується, коли жінка носить погони. Це нормально».

Попри упередження, їй пощастило з колективами.

«У мене завжди були класні керівники й колеги. Ми працювали на рівних. Я ніколи не відчувала, що мушу доводити щось більше, ніж чоловіки».

Юлія говорить і як практик, і як дослідниця. Вона чітко формулює: участь жінок у секторі безпеки – це право, а не подарунок.

«Конституція України й міжнародні стандарти ООН, Ради Європи, НАТО передбачають рівні можливості для жінок і чоловіків. Це не привілей – це право. Команди, де є баланс статей, працюють ефективніше. Жінки мають інший підхід у кризових ситуаціях, проявляють уважність до деталей, комунікабельність, стресостійкість. Це доведено і в ЗСУ, і в Нацполіції, і в СБУ».

Її переконання підкріплені щоденною практикою:

«Присутність жінок підвищує довіру громадян, особливо серед дітей і жінок, які часто є найбільш вразливими. Жінці легше звернутися до жінки-поліцейської із заявою про насильство чи торгівлю людьми».

Майорка наголошує: під час війни особливої уваги потребують кілька категорій жінок:

«Постраждалі домашнього насильства – їм потрібне негайне реагування, шелтери, правова та психологічна допомога. Жінки на окупованих і прифронтових територіях – вони надзвичайно вразливі до сексуального насильства й примусу. Військовослужбовиці та правоохоронниці – стикаються з дискримінацією і подвійним навантаженням: служба плюс сім’я. Жінки з дітьми, внутрішньо переміщені особи – потребують матеріального й правового захисту».

Попри складнощі служби під час війни, Юлія відчуває натхнення.

«Я люблю цю роботу. Вона важка, але цікава. Злочинці не знають ні вихідних, ні свят. Поліція – теж. Але це моє покликання».

Фото: Юлія Ткач

Її головне побажання молодим дівчатам, які мріють про поліцію:

«Йдіть! Але будьте готові до труднощів. Потрібна витримка, наснага і віра у власну мрію. Не звертайте уваги на перешкоди. Вони будуть завжди – і в поліції, і в будь-якій іншій сфері. Головне – йти вперед. Бо мрії мають здійснюватися».

Читайте також: «Війна не має статі»: історія офіцерки ЗСУ про фронт, страх, рутину і стереотипи

Поділитись
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter.