Кирило Ульман: він любив життя, війну та Дашу

Це історія Кирила Ульмана — захисника з Дніпра, який своїм життям, захопленнями, мотивацією, коханням до дружини й відвагою продовжує впливати на людей. Його пам’ятають як підприємця, молодшого сержанта, друга, чоловіка і героя, що надихає навіть після смерті.

Текст створено на основі інтерв’ю з його дружиною Дашею Ульман. 

ПІДПРИЄМЕЦЬ

Кирило Ульман був засновником української компанії-виробника комбучі GODZYKI — популярного безалкогольного напою на основі чайного гриба. Ідея створення власного виробництва виникла у 2018 році після закриття власного ресторану.

Кирило глибоко занурився у вивчення європейського досвіду виробництва комбучі, експериментував зі смаками та вдосконалював технологію. Завдяки цьому бренд GODZYKI kombucha швидко здобув популярність по всій Україні. Кирило був пристрасним ентузіастом своєї справи і вже перебуваючи на фронті, не залишався осторонь розвитку проєкту. 

Навіть перебуваючи на війні, він був у темі. Надсилав ідеї, фіксував інсайти — як покращити продукт, як упакувати, як продавати. Він не вимикався і залишався залученим до процесів. І навіть він сам пахнув комбучею

ДОБРОВОЛЕЦЬ

Кирило пішов на війну добровольцем. З початком повномасштабного вторгнення він приєднався до Добровольчого формування територіальної громади Дніпра, створеного ветеранами полку «Азов». У грудні 2022 року вступив до лав Третьої окремої штурмової бригади, служив у протитанковому батальйоні.

Війна і Кирило – це була органічна історія. Він пішов добровольцем, і знайшов себе в ній. Я вважаю, що оця його дотошність і любов до деталей, вона була присутня і в ресторані, і в комбучі, і в війні. Йому подобалося розбиратися в озброєнні, він дуже багато про це говорив. Але я впевнена, що з такою самою уважністю він ставився до всіх дрібниць

ЧОЛОВІК

Їхні стосунки з дружиною почалися не з драми, а з кави. Усе почалося з того, що Даша виклала сторіс з привітанням до Дня маркетолога. Кирило побачив її репост у знайомого, і наважився написати. Раніше вони не спілкувались, але перетинались кілька років тому — і вона запам’ятала його: привабливий, з фарбованим волоссям, але тоді ще одружений.

Цікаво, що перед тим як написати мені, Кирило говорив із психологом про дівчат і зізнавався, що хотів би з кимось познайомитися. Та водночас його хвилювало, що він військовий і не знає, як на це відреагують. Раптом він зіпсує комусь життя. І психолог відповів: “Зіпсуй”. І після цієї розмови він написав мені

За словами Даші, на першому побаченні в кав’ярні вона була втомлена і без макіяжу, але Кирило саме це й запам’ятав: що вона справжня. Після третьої зустрічі Кирило відвіз Дашу на потяг до Франківська. На пероні вони вперше поцілувалися — це стало офіційним початком їхніх стосунків.

Із самого початку вони говорили майже про все: про родину, про стосунки з батьками і про те, як бачать світ. 

Не було такого, що отак ми один на одного впали і все — ми ідеальний пазлік. Ми домовлялися про все. Я тому дуже люблю ці стосунки, бо вони надпартнерські

Їхні стосунки розвивались стрімко. Через два місяці після знайомства Кирило поїхав у Бахмут. Ще за кілька місяців зробив Даші пропозицію, менше ніж за рік вони одружились. Даша згадує, що спочатку все планували після війни: будинок, собаку, родину, дітей. Кирило казав: «Сонечко, давай, війна закінчиться — і далі все інше». 

Але потім передумав.

В якийсь момент він такий: ні, давай зараз. Він прийняв рішення — і ми за два місяці організували весілля. Дуже швидко, бо дійсно планували все після війни. І я дуже вдячна, що ця родина сталася

СЕРЖАНТ. ЛІДЕР

У війську Кирила швидко помітили. Він постійно навчався і брав на себе відповідальність. Не тому, що прагнув кар’єри, просто не вмів бути байдужим. В армії його поважали не лише за досвід,  а передусім за людяність.

Я вважаю, що він класний протягом всього життя, і по різним ситуаціям видно, що він дуже уважний до людей. І це дуже класно працювало завжди, тому на війні він став дуже близьким другом для всіх побратимів

Позивний «Німець» був не випадковим. Кирило справді мав німецьке походження — прізвище, точність, акуратність. Але водночас він був дуже емпатійною людиною. Став молодшим сержантом, бо інші бачили в ньому того, хто веде за собою.

Він був бездоганно зібраний, стриманий, але емоційний. Міг заплакати під час перегляду фільму. Коли хтось мовчав — він говорив перший

Він не керував — він включався. І це відчували всі, хто був поряд.

ПОБРАТИМ

Кирило був уважним до людей. Саме завдяки цій уважності він став для багатьох у бригаді не просто товаришем по службі, а справжнім другом. Люди тягнулися до нього, бо відчували — йому справді не байдуже.

Також він не уникав складних тем, був першим, хто починав розмову, навіть якщо іншим було боляче чи страшно. 

Мене дуже здивувало як Кирило спілкувався на похованні з батьками хлопця, що загинув. Розповідав, який він класний, як він любив війну, як він цим горів, як не боявся загинути. І це дуже допомагає. Тобто ці слова закарбовуються, і завдяки їм, насправді, можна жити далі

Кирило не лише підтримував, а й умів показати приклад: говорив тоді, коли інші мовчали, і цим змінював атмосферу.

Він був пропрацьований з психологами. Коли в бригаду приходив психолог і казав “давайте поговоримо”, всі соромилися. Кирило казав: давайте я перший почну, і ви на моєму прикладі подивитись, як це треба робити

Про таких кажуть «людина, яка тримає інших». Він був поруч тоді, коли це було потрібно і побратими це відчували. Саме тому 15 лютого він не залишав побратимів до останнього.

ТОЙ, ХТО ВРЯТУВАВ

Кирило загинув 15 лютого 2024 року поблизу Авдіївки на Донеччині під час запеклих боїв біля Авдіївського коксохімічного заводу. Йому було 36 років. Того дня його підрозділ отримав завдання не допустити прориву російських військ до так званої «дороги життя» — ключового шляху сполучення з гарнізоном міста.

Разом із бійцями суміжних підрозділів Кирило організував оборону й утримав рубежі. Він особисто допомагав пораненим і організував їхню евакуацію — врятував чотирьох побратимів. Коли один із бійців не міг тримати позицію, Кирило став замість нього за кулемет, щоб прикрити фланг і зупинити просування ворога. До останнього вів прицільний вогонь. У цей момент його вразив ворожий снайпер

Я люблю повторювати, що рада, що мій Кирило доброволець. Він прям горів війною. Він говорив, що це велика честь для воїна — загинути в бою, зі зброєю. Очевидно, що він не хотів загинути, очевидно, що він хотів зі мною родину. Але вже як сталося

ТОЙ, ХТО ДОСІ НАДИХАЄ 

Навіть після смерті Кирило залишається поруч — завдяки своїм вчинкам, словам, прикладу. Він досі підтримує і надихає тих, хто його знав.

Після загибелі Кирила Ульмана Godzyki виступили з заявою, що компанія продовжить працювати.

Його справа повинна жити. Ми зробимо все, щоб не тільки Україна, а й увесь світ дізнався про Godzyki та Кирила Ульмана

Бренд Godzyki продовжує діяльність, зберігаючи пам’ять про засновника та підтримуючи українських військових. Зокрема, частина прибутку спрямовується на закупівлю дронів та іншого обладнання для Збройних Сил України.

У річницю загибелі 15 лютого 2025 року вийшов документальний фільм «Бій під Ласточкіно». У ньому — спогади бійців протитанкового батальйону та суміжних підрозділів, які того дня тримали оборону біля Ласточкиного — одного з останніх логістичних шляхів до Авдіївки.

Свідчення учасників записали одразу після боїв, а зібрану хроніку опублікували до річниці. У відео: бійці 3 взводу 2 роти, управління батальйону, а також матеріали від 1-ї та 3-ї рот і підрозділу БПЛА «Фатум». Фільм присвячений загиблим побратимам — Кирилу «Німцю» Ульману та Максиму «Крюку» Крюкову.

Це не лише пам’ять, це голос тих, хто був поруч.

Даша Ульман каже, що досі відчуває присутність Кирила і його підтримку в найскладніші періоди.

Я дійсно вважаю, що я заміжня. Дійсно вважаю, що в мене є підтримка чоловіка. В моменти, коли в мене опускаються руки, і я приймаю непопулярні рішення, як наприклад, залишитися на некомфортній роботі, бо треба трошки більше грошей відкласти. І мені в цей момент Патронатна служба переказує якусь суму грошей. І там написано «зарплата Ульман». І я отак стою вдома перед фотографією, кажу “сонечко, дякую”. Я розумію, що в мене є чоловік, який каже: та звільнися нафіг. Я тебе підтримую, на тобі грошей. Звільнися. Звільнися і працюй в іншому напрямку. І траплялися купа таких ситуацій

У березні 2025 року Даша Ульман презентувала проєкт, натхнений її чоловіком. COMMUNITY ULMAN — курси військового вишколу для жінок. Це проєкт тренування для жінок на полігоні та в тирі з досвідченими інструкторами, що має благодійний характер.

Натхненна чоловіком, створюю проекти для жінок. Я хотіла дітей з твоїми очима, а створила проекти з твоїми цінностями

ГЕРОЙ 

5 травня Указом Президента України Кирилу Ульману посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»:

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:

Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” Ульману Кирилу Вʼячеславовичу – молодшому сержанту (посмертно)»

Кирило Ульман.
Герой, що любив життя, війну та Дашу.

Читати також: «Війна не має статі»: історія офіцерки ЗСУ про фронт, страх, рутину і стереотипи