Ярослава Яцуба: як ілюстрації зберігають пам’ять Дніпра у час змін і війни

Архітекторка та ілюстраторка Ярослава Яцуба десять років малює Дніпро та навколишню сучасність — від урбанскетчів до воєнних ілюстрацій.

Про те, чому важливо зберігати візуальну пам’ять міста, як війна змінила творчість і що означає напис “печнік” для дніпровської ідентичності — читайте в матеріалі Dnipro.media.

Між Дніпром 2014 та 2026

Для Ярослави Дніпро 2026 року і Дніпро 2014-го — це різні сутності. Силует міста отримує нові домінанти, старі квартали зникають, а нині додався й вплив війни. Ярослава Яцуба вважає, що важливо фіксувати для історії кожен з етапів розвитку міста — особливості архітектури, чим живуть мешканці, та як вони облаштовують своє середовище.

Ілюстрація дає можливість зафіксувати момент, зробити акцент на якомусь елементі, по пам’яті домалювати дитячий спогад про місто. Об’єднати в одну ілюстрацію різні елементи, щоб передати дух міста і його ритм.

Архітектурна освіта і любов до деталей

Навчання на архітектурному факультеті навчило Ярославу розуміти структуру міста, шукати красу навіть у зруйнованих цегляних будиночках попередніх епох, звертати увагу на деталі. Ярослава полюбила гуляти вулицями, роздивляючись будинки. Освіта дала базу по кольору і композиції, а також цікавість до малювання міста з натури.

Вже понад десять років вона займається урбанскетчінгом: Ярослава сідає десь у місті і малює швидкі замальовки з натури. 

«Потім цікаво передивлятися роботи — відразу згадується той момент, яка була погода, настрій»

Фотографія для неї — і основа для творчості, і окрема частина історії міста. Інколи хочеться зафіксувати якийсь фрагмент міста, який вона фотографувала пару років тому, або коли бачить, що будинок руйнується, і наступного разу його вже можна не побачити. Тоді робить фото для свого «архіву історії». Частина з цих світлин згодом лягає в основу ілюстрацій.

Коли малюнок допомагає впоратись з емоціями

У перші місяці війни малювання допомогло Ярославі переживати все, що відбувалося. Через ілюстрації вона структурувала і переносила в малюнок думки й емоції з голови.

Ілюстрації воєнного часу відрізняються від інших, вони всі швидкі, я в них вкладаю більше емоцій, ніж намагання намалювати гарно. В них обмежена палітра, щоб не витрачати час на вибір кольорів. Всі вони про те, через що проходить вся країна.

У воєнних роботах: суміш сумних подій, жартів, історичних дат і героїчних вчинків. Деякі малюнки ілюстраторка планує завчасно, зазвичай до свят, інші народжуються за півгодини від прочитання новин. Є і такі події, які вводять у ступор — тоді вона не малює нічого.

В нашому мінливому сьогоденні хочеться залишити згадки про події, щоб воно не зникло в безкінечності новин.

Де сильніше спрацьовує ілюстрація

Роботи Ярослави можна побачити і онлайн, і наживо. Втім сама авторка вважає, що в онлайні її ілюстрації мають більше сенсу. Вони ситуативні й працюють у момент, коли всім «болить» і люди хочуть спільно це пережити. Ярослава намагається простими зображеннями передати подію, додати символізму.

Щодо муралів та інших вуличних проєктів, тут ілюстраторка обережна. На її думку це могла б бути вулична виставка скетчів з містом або листівки, щоб було більше туристичного мерчу з Дніпром.

«Є дуже класні митці муралів, цю частину творчості я залишу за ними. Можливо, розмалювати якусь невелику архітектурну форму я б і взялась»

Мисткині імпонує досвід інших міст, де проводять фестивалі, на яких кожен митець отримує однаковий об’єкт, але кожен по-різному його розмальовує. Або міні-композиції з мозаїки, які згодом інтегрують у вуличний простір.

Що формує “своє місто”?

На думку Ярослави, відчуття «свого міста» формує мікс: плетиво унікальних зображень, притаманних конкретному місту.

Навіть всім відомий напис «печнік» як проста реклама послуг, переріс у щось більше — складову культури, елемент, який чітко асоціюється з Дніпром.

Ілюстраторка зазначає, що цифрове мистецтво дозволяє краще зберегти історію. Мурали зафарбовують, малюють поверх нові шари, і в цьому сенсі вони швидкоплинні. Діджитал натомість вічно житиме в інтернет просторі, дозволяє додати анімацію, оживити зображення, показати місто ширшій аудиторії.

Ілюстраторка зазначає, що цифрове мистецтво дозволяє краще зберегти історію. Мурали зафарбовують, малюють поверх нові шари, і в цьому сенсі вони швидкоплинні. Діджитал натомість вічно житиме в інтернет просторі, дозволяє додати анімацію, оживити зображення, показати місто ширшій аудиторії.

Від центру до спальних районів

Ярослава вважає важливим показувати різні райони міста. Звісно, зберігати пам’ять про пам’ятки архітектури, але не менш важливо важливо показати і життя «спальних» районів, щоб картинка міста не вийшла однобокою.

«Звісно, хочеться зберегти архітектуру попередніх епох, хоча б у вигляді ілюстрацій, щоб місто не втратило свою історичну складову»

Це про фіксацію реальності в усій її різноманітності. Зруйновані цегляні будиночки попередніх епох теж мають свою красу і свою історію, яку варто зберегти.

Внутрішня потреба малювати

Чи відчуває Ярослава якусь місію у своїй творчості? На її думку, малювати — це її внутрішня потреба, вона не уявляє себе окремо від цього.

Мені хочеться залишити відбиток цього періоду країни і міста через призму ілюстрації. Якщо мої ілюстрації підтримують когось, допомагають зібрати кошти на ЗСУ чи викликають посмішку, я вважаю це вже все не даремно.

Так формується візуальна пам’ять Дніпра. Через скетчі з натури, воєнні ілюстрації, фотоархіви зникаючих будинків. Місто динамічно змінюється, але залишаються малюнки, які фіксують кожен етап. Від архітектурних деталей до емоцій воєнного часу, від центральних пам’яток до спальних районів — усе це складає мозаїку ідентичності міста, яке живе і трансформується просто зараз.