20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні. Одним із Героїв Небесної Сотні був – Сергій Нігоян, активіст і боєць Самооборони Майдану, який загинув 22 січня 2014 року. Його смерть стала однією з перших втрат Революції Гідності. Він народився і виріс на Дніпропетровщині в родині вірмен. У листопаді 2014 року йому посмертно присвоїли звання Героя України.
Яким був Сергій Нігоян і як він став символом боротьби українців за свободу – читайте в матеріалі Dnipro.media.
З Нагорного Карабаху до України
Батьки Сергія Нігояна переїхали до України з прикордонного з Азербайджаном села Навур, Вірменія. Вони залишили дім через війну в Нагірному Карабасі, яка спалахнула наприкінці 1980-х. Родина оселилася в селі Березнуватівка на Дніпропетровщині, де пізніше народився і виріс Сергій.
Людина з-поміж нас
Як розповідає батько, Сергій Нігоян із дитинства захоплювався електротехнікою.
Працювати любив, щось змайструвати. Електрику він у нас сам зробив ще в дитинстві. Ніби хтось йому підказував. Все самостійно.
Однокласниця Сергія, Ірина Півненко, розповіла газеті «Україна молода», що він був патріотом від самого початку навчання в школі.
Сергій із самого малку запам’ятався своїми патріотичними пориваннями. Спершу це було захоплення Вірменією. Він навіть часто вірменський прапор носив з собою. Самотужки вивчав культуру своєї історичної батьківщини. Проте побувати у Вірменії Сергієві так і не довелося, хоч і неабияк про це мріяв. А потім його патріотизм дедалі більше почав ставати українським. І до цього він поставився із притаманним йому запалом.
Нігоян дуже любив вірші Тараса Шевченка, деякі з них знав напам’ять. Коли почали вивчати історію України — теж вивчав її просто жадібно. У нашому класі він був єдиним вірменином. Але й найбільшим українцем у класі, якщо можна так висловитися, був саме Сергій. Бо він українську національну ідею справді пропускав через свої душу і серце.
У 2011 році Сергій вступив до коледжу в Кам’янському, щоб здобути фах вчителя фізкультури. Займався карате, не раз перемагав на регіональних змаганнях. Та найбільше хотів стати актором — цю мрію він не встиг здійснити.
Сергій Проскурня, тоді виконуючий обов’язків художнього керівника Черкаського обласного драмтеатру, розповів газеті «Україна молода», що познайомився із Сергієм Нігояном випадково у грудні 2013 року на Євромайдані:
«На Майдані біля однієї з барикад впадало в око те, що поряд з українським державним прапором висить і вірменський, а поруч стоїть хлопець із яскравою кавказькою зовнішністю та розмовляє українською. А оскільки започаткований на Черкащині інтернет–проект «Мій Шевченко», де вірші поета читають усі охочі, має міжнародну складову, то я запитав, чи знає цей хлопець поезію Кобзаря».
Тоді Нігоян відповів, що пам’ятає лише вірші «Мені тринадцятий минало…» та «Заповіт». Проте митець запропонував прочитати йому зі свого планешта уривок з поеми «Кавказ».
Тоді ж Сергій Нігоян розповів режисерові, що мріє стати актором і дуже хоче вступити до Дніпропетровського театрального коледжу.
«Я тут же передзвонив своїм знайомим викладачам із цього коледжу і попросив їх прослухати хлопця. Кажу, він має акторську зовнішність та акторські здібності», — розказав Сергій Проскурня.
Він додав, що потім бачив Сергія ще один раз в метро, де той сидів на лавці й розмовляв із дівчиною. Тоді ж режисер підійшов і запитав, чи пам’ятає той про свою акторську мрію. Хлопець відповів, що піде до викладачів театрального коледжу, коли на Євромайдані «все закінчиться».
На жаль, не судилося. Цей хлопець міг стати хорошим актором.
Євромайдан
30 листопада 2013 року в Києві відбувся силовий розгін Євромайдану. Уже 7 грудня, Сергій сів на потяг у Дніпропетровську, а 8 грудня долучився до охорони Майдану, чергуючи на посту в Києві.
Я дивився по телевізору, що відбувається, ночами не спав, стежив за новинами. Потім вирішив їхати. Це моє майбутнє.
Його однокласниця Ірина Півненко згадує, що просила Сергія бути обережним, коли вони говорили про майдан:
«Він запитав щодо моєї думки про Євромайдан. Я щиросердно зізналася, що ставлюся до цього з пересторогою, бо насправді там дуже небезпечно. І його застерігала берегти себе, бо це зібрання не таке вже й мирне. Але Сергій залишався невблаганним. “Я стою не за Євромайдан, я стою за єдину Україну”, — відповів він мені тоді. Ще запевняв, що ніколи в житті Україну не продасть. І закликав мене разом з іншими спільними знайомими не залишатися байдужими».
Революція Гідності
З першого дня після приїзду в Київ Сергій став одним із волонтерів-охоронців Майдану, які чергували на постах та стежили за безпековою ситуацією мітингу
«Я ночами розносила чай на Майдані. Було холодно. Сергій стояв в охороні з боку Лядської брами і, на відміну від багатьох інших, майже ніколи не залишав пост. Коли я підійшла до нього, він узяв чай і, на знак подяки, поцілував мені руку. Запитав, як мене звати. Так і познайомилися.
Через тиждень я помітила, що в нього немає рукавичок. Принесла. “Що ж ви мовчали?” – питаю. А він лише знизав плечима й посміхнувся. Ніколи ні про що не просив. Щоночі чесно ніс дозор. Його запам’ятали багато. Колоритний такий», – згадує активістка Міріам.
Одна з перших жертв
Вранці 22 січня 2014 року Сергій Нігоян став одним із перших вбитих на Майдані. Він загинув на вулиці Грушевського від трьох вогнепальних поранень картеччю – знарядом, який містить у собі кулі, що широко розсипаються під час пострілу.
Окрім нього, того дня загинули ще кілька людей:
- Юрій Вербицький – знайдений у лісі поблизу села Гнідина зі слідами жорстоких катувань.
- Михайло Жизневський – смертельно поранений спецкулями для примусової зупинки транспорту.
- Павло Мазуренко – помер від двосторонньої пневмонії, а за чотири дні до цього, 18 грудня, був побитим, як він зазначив, п’ятьма людьми в амуніції «Беркута».
- Роман Сеник – за кілька днів загинув у лікарні через втрату крові від поранень у плече та легені.
- Олександр Бандера – жорстоко побитий «Беркутом».
Вшанування пам’яті
21 листопада 2014 року Сергію Нігояну посмертно присвоїли звання Героя України та удостоїли орденом «Золота Зірка» – «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності».
5 липня 2015 року патріарх Філарет присвоїв героям «Небесної сотні», зокрема Сергію Нігояну, нагородив медаллю «За жертовність і любов до України».
Перейменування на честь Сергія
Першим перейменуванням стала площа Януковича у Спітаку, Вірменія. Як повідомляє Радіо Свобода, протестуючи «проти триваючого кровопролиття в Україні», група вірменських опозиційних активістів 20 лютого 2014 року пошкодила таблички на площі в Спітаку з іменем тодішнього президента України Віктора Януковича. Тоді на них наклеїли наліпки з оновленою назвою.
27 березня 2014 року у Бережанах на Тернопільщини міська ради перейменувала вулицю Галана, названу на честь радянського пропагандиста Ярослава Галан, на вулицю Сергія Нігояна.
19 січня 2023 року в Ізюмі на Харківщині перейменували вулицю Булгакова на вулицю Сергія Нігояна.
Перейменування проспекту Калініна
28 січня 2015 року у Дніпрі рішенням міської ради перейменували проспект Калініна на проспект Сергія Нігояна. Проте 30 червня 2017 року апеляційний адміністративний суд скасував рішення міської ради про перейменування проспекту. Про це повідомила Радіо Свобода з посиланням на жителів проспекту, які були проти перейменування і звернулись із позовом до суду:
«Як зазначила Елеонора Кузнецова, обурення жителів викликала не нова назва проспекту, а недотримання процедури під час перейменування: воно, зокрема, відбулось без попередніх громадських слухань», – йдеться у новині.
Міська влада тоді зазначила, що вони спробують оскаржити рішення суду, проте вже визначили дату громадських слухань. 14 грудня 2017 року пройшли громадські слухання, на яких «за перейменування» проголосували 150 учасників, а 16 людей були «проти».
28 січня 2018 року на сесії Дніпровської міської ради затвердили перейменування проспекту Калініна на проспект Сергія Нігояна, «враховуючи результати проведення громадського обговорення питання перейменування».
Пам’ятні дошки
21 квітня 2014 року у селі Березнуватівка, звідки родом Нігоян, на школі встановили пам’ятну дошку. Того ж року у Березнуватівці на могилі Сергія Нігояна встановили пам’ятник.
2 вересня 2019 року у Кам’янському коледжі фізичного виховання, в якому навчався Сергій Нігоян, відкрили пам’ятну дошку на його честь.
Інші прояви вшанування
15 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України заснував стипендію імені Сергія Нігояна за спеціальністю «Сценічне мистецтво».
У 2018 році громадська організація «Родина Героїв Небесної Сотні» та творче об’єднання «Вавилон’13» започаткували «Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна». У рамках відзнаки щороку 2 серпня – день народження Сергія Нігояна – проводиться конкурс творчих робіт на його честь.
Вплив
Загибель Сергія Нігояна під час Революції Гідності була переломною. Як пише United24, тоді українському суспільству треба було поставити крапку у своїх поглядах.
Його смерть, разом із смертю білоруського протестувальника Михайла Жизневського, стала переломним моментом. Революція вже не стосувалася лише європейської інтеграції — вона стала вирішальним моментом для народу, щоб чітко сформулювати свої вимоги. Україна балансувала на межі тоталітаризму.
На наступний день після смерті Нігояна Святослав Вакарчук написав у своєму «Твіттері»:
«Колись вірменин Параджанов зняв фільм, який став символом українців. Сьогодні вірменин Нігоян віддав життя, яке стало символом України».
Ваш донат — це наша суперсила!
ПідтриматиЧитати також: «Відчуття юнацького бунту і того, що ми робимо щось історичне»: як повалили пам’ятник Леніну в Дніпрі
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0