У ніч з 21 на 22 лютого 2014 року у центрі Дніпра повалили пам’ятник Леніну. Як знесли монумент та що цьому передувало читайте у матеріалі Dnipro.media.
У 2014 році Україна переживала масштабні зміни, які торкнулися майже кожного міста, зокрема й Дніпра. У ніч з 21 на 22 лютого місто приєдналося до загальноукраїнського «Ленінопаду» — символу розриву з радянським минулим.
ЯК ПОЧАЛОСЬ
Цим подіям передували трагічні події на Інститутській у Києві, де
розстріляли Небесну Сотню. Тисячі українців тоді повстали проти влади, відстоюючи європейське майбутнє України.
У цей час у Дніпрі на площі Леніна, почали збиратися активісти Євромайдану та місцеві жителі, яким було не байдуже на майбутнє міста.
Минуло 11 років, але той вечір досі яскраво пам’ятає часник подій Кирило:
«Після роботи десь о 16 годині, ми почали збиратись на площі з ідеєю що Леніну там вже не місце… До цього ми з друзями як раз були в Києві на Євромайдані і там допомагали зносити Леніна біля Бесарабки. Тому вайб «Ленінопаду» ми привезли звідти»
За словами Кирила, серед натовпу атмосфера була бадьора та патріотична. Але ніхто не знав що робити, тоді Кирило з товаришем Олександром почали потроху накидувати ідеї та пропонувати їх натовпу, почали з’являтись люди, що були готові щось робити.
ПОВАЛЕННЯ МОНУМЕНТУ
Спочатку зрушити пам’ятник намагались підручними засобами, вручну за допомогою звичайних тросів. Однак, масивний 11-метровий монумент стояв міцно. Після невдалих спроб активісти вже застосували і машини і троси з різного матеріалу. Спроби звалити пам’ятник тривали понад 7 годин.
Ще один учасник подій, підприємець Олександр Коротков, який також брав активну участь у поваленні пам’ятника, згадує:
«Пам’ятаю був такий момент коли вже зібрався великий натовп і підтягнули болгарки, щоб відпиляти Леніна від п’єдестала. Але виявилось, що не вистачає кількох метрів подовжувача щоб все з’єднати. Був пізній вечір, магазини вже не працювали. Я тоді працював у самому центрі, тож швидко забіг в офіс і зібрав усі подовжувачі, які знайшов. Адреналін зашкалював, тому, здається, впорався за якихось десять хвилин»
Завдяки наполегливості натовпу монумент все ж вдалося скинути — за допомогою болгарки та крану. Після падіння, Леніна розбирали по шматках на згадку, як символ розриву з комуністичним минулим. Голову відпиляли, а тіло розбили кувалдами. «У мене десь в старому кабінеті досі мабуть лежить шматок того Леніна» — ділиться Олександр.
РЕАКЦІЯ ГРОМАДИ ТА НАСЛІДКИ
Вранці 22 лютого площу заполонили люди, які приходили подивитися й сфотографуватися на місці, де ще напередодні стояв пам’ятник. Реакція на цю подію у людей була різною: одні раділи, інші — обурювались. Частина мешканців підтримали демонтаж, бо вважали що пам’ятник лише «засмічував» місто, інші ж — засуджували і вбачали у цьому акт вандалізму.
Того ж дня Дніпровська міськрада проголосувала за перейменувала площі, відтоді вона носить назву Героїв Майдану. Рішення прийняли на позачерговій сесії увечері. Цікавим фактом поділився ще один учасник тодішніх подій підприємець Олександр Купрієнко:
«Ще до офіційного перейменування ми з партнерами зробили табличку «Площа Героїв Небесної Сотні». Після розстрілів людей там її так і називали, ще до того, як назва стала офіційною»
Учасник подій Кирило каже, що після розстрілу Небесної сотні, це було відчуття якогось реваншу та доказ того, що Дніпро – не ватне місто. Тут є патріоти, готові діяти. «Було відчуття юнацького бунту і розуміння, що ми творимо історію», — каже він.
Зміни вже розпочались і після цього в місті один за одним почали зносили пам’ятники Леніну та іншим радянським діячам. Вже за два роки Дніпропетровськ стане Дніпром.
Чи стали ці події історичними? Учасники вважають так:
«Повалення Леніна принесло віру в те, що ми здатні залишитись на правильному боці історії» — наголошує Олександр Коротков.
«Ми позбулися колоніального минулого, і лише зараз повністю усвідомлюємо це» — додає Олександр Купрієнко.
ПОДАЛЬША ДОЛЯ ПАМ’ЯТНИКУ
Кримінальних проваджень за знесення пам’ятника не порушували. Наступного дня після повалення, голову монументу намагалися розтрощити, але втрутилися працівники історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Після тимчасового зберігання в торговельному центрі її передали до музею.
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
4