21 червня 2025 року з Дніпра стартує “Спільнокрок” — благодійна піша подорож Артема Єрохіна, яка проляже через усю Україну. Її мета — зібрати кошти на протезування та реабілітацію військових. У цій розмові перед стартом Артем розповідає, як народився задум, чому важливо пройти шлях самому — і що означає зробити перший крок.
Про ідею та сенс
Артем розповідає, що ідея народилася у складний момент: після майже двох років у гуманітарній організації, де працював із переселенцями, ветеранами та постраждалими від війни, його звільнили через зміну донорської політики. Артем залишився без роботи, але з усвідомленням: далі потрібно щось робити.
«Під час прогулянки набережною з’явилась ідея — вирушити в піший похід. Не для втечі, а для дії. Згодом до цього додалася благодійна мета — допомогти тим, хто втратив здоров’я на війні»
За словами Артема саме так народилася ідея пішої подорожі, яка мала не просто символічне значення, а й цілком конкретну мету — зібрати кошти для реабілатації військових.
«Я подумав: якщо я можу пройти мільйон кроків — то, може, зможу допомогти зробити один тому, хто втратив таку можливість»
Після двох місяців роздумів з’явився «Спільнокрок» — проєкт, у якому поєднались особистий виклик і суспільна дія. За словами Артема, це не просто подорож, а відповідь на апатію, страх і звичку залишатися осторонь. І водночас — форма вдячності тим, хто пройшов свій шлях на фронті.
Чому саме «Спільнокрок»
Назву запропонував один з членів команди. Вона складається зі слів «спільнота» і «крок», або ж «спільно» + «крок» —
це про участь української спільноти у реабілітації військових.
«Це про дії. Про те, що навіть якщо ви не можете пройти зі мною фізично, можете підтримати: донатом, репостом, словом. І це буде наш спільний крок»
Артем наголошує, що це не лише про збір грошей. Це про виклик бездіяльності та про дестигматизацію інвалідності.
«Наше завдання — не думати, а вже робити кроки»
Про команду
З формуванням команди, зізнається Артем, було непросто: перша спроба виявилася невдалою. Нині його підтримують троє близьких — брат, дівчина друга, який зараз на фронті, та подруга.
«Для мене головне — вогонь в очах. Бажання відкласти своє і зробити щось важливе»
Про підготовку
До походу Артем не мав досвіду багатоденних мандрівок — до цього максимум був похід на один-два дні в Карпатах. Але спортивний бекграунд допомагає:
«Я бігав п’ятірки, десятки, півмарафони. Був навіть гірський трейл десь на 35 км. Але такий формат — уперше»
Перед стартом Артем готував спину, проходив масажі, робив акупунктуру, тейпував коліно й займався з психологом.
«Найважче зараз — організація. Бо не все залежить від мене. І це емоційно виснажує»
Про спільноту
За словами Артема, «Спільнокрок» — не проєкт про одного мандрівника. Це історія про те, як одна дія може залучити інших. Артем запрошує приєднуватися в будь-якому форматі: пройти разом кілька кілометрів, зробити фото, написати пост, задонатити, поширити допис, пройти власний шлях тощо.
«Мрію, щоб хтось, хто давно хотів піти в похід, нарешті пішов. Щоб для когось мій маршрут став рушієм для власного»
Артем підкреслює: він не прагне популярності чи фан-бази. Йому важливе інше — залучення. Щоб кожен відчув: його участь важлива.
Мета і страхи
Найбільше Артем боїться травм, які зупинять похід. Але навіть у цьому варіанті планує відновитись і продовжити.
«Мінімальна мета — підняти тему інклюзивності, залучити людей до розмови про ветеранів і зібрати бодай якусь суму. Максимальна — зібрати мільйон гривень і допомогти щонайменше одному військовому з реабілітацією»
Про символізм
Артем наголошує, що йде не для того, щоб об’єднувати Схід та Захід, бо Україна вже об’єднана.
«Але символічно, що мій маршрут майже збігається з довжиною активної лінії фронту — близько 1200 км. І вже понад 1200 днів триває повномасштабна війна. Цікаво як ця подорож стала наповнюватись сенсами сама, вже без моєї участі»
Про розклад
Артем підкреслює, що маршрут і розклад не фіксовані.
«Я не знаю, де ночуватиму. Все — в дорозі. Також я відкритий до різних форматів. Якщо хтось задонатить 5000 грн і скаже: “Прийди допоможи у дворі” — я піду. Це теж буде спільнокрок»
Формат подорожі навмисно вільний: без чіткого маршруту чи термінів. Але з конкретною метою — зібрати кошти на реабілітацію та протезування і водночас привернути увагу до проблем інклюзивності та доступності.
Партнери проєкту «Спільнокрок»
Велика мета походу — зібрати 1 мільйон гривень для благодійного фонду «Патронатна служба Янголи». Кошти спрямують на лікування та реабілітацію поранених бійців 3-ї окремої штурмової бригади та інших підрозділів АЗОВського руху — в межах «Рятівного збору».
Крім цього, в рамках ініціативи Артем планує міні-збір для дніпровського простору реабілітації та реадаптації ветеранів та військових “База++”.
Фініш та плани
Похід стартує в Дніпрі, фініш — в Ужгороді (конкретна точка буде названа пізніше). Але маршрут не фіксований — він змінюється в дорозі, залежно від погодних умов, зовнішніх обстав і людського фактору.
Довжина маршруту: 1200-1500 км
Приблизна тривалість походу: ~ два місяці
Артем не виключає, що може повернутися до Дніпра пішки, якщо не вдасться зібрати заплановану суму. Це стане ще одним етапом «Спільнокроку» — і додатковою можливістю говорити про потреби ветеранів та важливість підтримки.
По завершенні маршруту він планує підбити підсумки, розповісти історії людей, які долучились, і шукати способи продовжити ініціативу в нових формах.
«Я не закінчую цей шлях в Ужгороді. Це лише крок у довший процес»
Читайте також: База++: Як у Дніпрі працює простір реадаптації та реабілітації ветеранів
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
3