Перемоги 118: три роки трагедії

Три роки тому в багатоповерхівку на Набережній Перемоги в Дніпрі влучила ракета Х-22, зруйнувавши два під’їзди. Загинули 46 людей, серед них семеро дітей. Понад 80 мешканців отримали поранення, а десятки сімей залишилися без домівок.

Цей удар став символом терору країни-окупанта. Через спогади очевидців, героїчну працю рятувальників і волонтерів, а також подальшу боротьбу за пам’ять про загиблих, ми згадуємо той день і життя після трагедії.

Іноземні ЗМІ про ракетний удар в Дніпрі

Іноземні ЗМІ широко висвітлили трагедію ракетного удару в Дніпрі. The New York Times назвав атаку однією з найбільш жахливих з початку повномасштабної війни, вказуючи на її цілеспрямованість проти цивільного населення.

The Washington Post писав про горе родин, які втратили домівки та близьких, а Reuters наголосив на масштабі руйнувань і кількості жертв, підкреслюючи, що удар став черговим доказом воєнних злочинів.

СПОГАДИ

Пані Тетяна, мешканка будинку на Перемоги 118, пригадує цей день із сумом. Каже, досі сняться сни, як прилітає ракета.

«15:40 – гучний вибух. Син побіг у ванну кімнату. На мене посипалося скло, впала віконна рама. Тоді не зрозуміла, що то, але зрозуміла, що треба бігти ховатися. Сину 15 років, але він трусився як дитина та постійно повторював – “мама, я хочу жити”. Ці слова засіли в моїй голові назавжди. На дворі було вже повно людей, скла, вікон, крові, плачу та горя. Саме тоді зрозуміла, що таке насправді війна. У голові були лише одні слова – головне, що ми вижили, головне, що живі діти, а все інше вже не мало жодного сенсу. Сенс мало лише життя людей».

Рятувальні роботи тривали понад три дні. Небайдужі люди працювали пліч-о-пліч разом із рятувальниками. Серед них була і волонтерка, що живе неподалік від будинку 118, Косячевська Світлана:

«Живий ланцюжок чоловіків, що руками розбирають куски бетону. Ланцюжок довгий, аж до епіцентру вибуху. Люди приносять теплі речі, серветки, ковдри, переноски для тварин. Почали розгортати маленьке містечко з гарячим чаєм і перекусом, працюють психологи. Роблю чай/каву і саме тоді приходить усвідомлений жах! Але ти не даєш йому шансу. Ти йдеш далі, де можеш щось зробити. Маленьке, але комусь дуже потрібне. І ти йдеш».

У той день допомагала ще одна мешканка жилмасиву та співробітниця благодійного фонду «Допомагаємо» — Ольга Левченко:

«Пам’ятаю, як рятувальники оголошували тишу, щоб почути крики тих, хто міг залишатися під завалами – і таки чули. Знаю трьох людей із того будинку, які отримали психологічні травми того дня, і родину, яка втратила житло. Психологічні травми отримали не тільки люди, які пережили цей жах, а й їхні друзі та близькі».

Аріана Бондаренко, волонтерка, яка через півгодини була на місці ракетного удару та разом із іншими волонтерами розгорнула гуманітарний штаб на Набережній:

«Я була там 4 дні майже безперервно, їздила поспати на пару годин і знов поверталась. Шок і розгубленість перших хвилин змінились на рішуче налаштування допомогти. Всі навколо працювали як один злагоджений організм. У всіх жила надія, що там є ще живі. Найбільше врізався в пам’ять непримиренний скрегіт бетонних плит. Досі тригерить, коли чую щось схоже. І ще — пачка паперу А4, що вилетіла з чиєїсь зруйнованої квартири й розлетілася навколо листками. Пік після того січня я не могла навіть проїхати повз будинок. Просто не могла».

Демонтаж

За даними міської ради, будинок на Набережній Перемоги, 118 – перший в Україні, в якому проводили демонтаж поруч з тими під’їздами, де житимуть люди. Роботи виконували обережно, щоб не пошкодити сусідні помешкання. Загалом демонтували 1050 панелей.

Наприкінці 2024 року завершили демонтаж та герметизацію міжпанельних швів. Наразі триває розробка проєкту по утепленню всього будинку.

Документальний фільм «Перемоги 118»

9 листопада 2024 року в Дніпрі презентували документальний фільм «Перемоги 118» від Платформи пам’яті Меморіал. Режисерка Тетяна Комунар називає стрічку своєрідною терапією, адже разом із героями вона досліджує шлях до зцілення.

Однією з головних героїнь фільму стала Анастасія Швець. Під завалами загинули її батьки, а вона дивом залишилась живою. Фото, де вона сидить на руїнах будинку, облетіло весь світ.

Вшанування

У День довкілля — 21 квітня 2024 року в Дніпрі, навпроти будинку №118, висадили 55 горобин та 35 форзицій в пам’ять загиблим і зниклим безвісти під час російського ракетного удару 14 січня. У заході взяли участь місцеві жителі та учні місцевої школи.

Вандалізм

Народний меморіал на зупинці громадського транспорту навпроти Перемоги 118 виник стихійно в перший же день після трагедії: у пам’ять про загиблих та постраждалих внаслідок трагедії сюди приносили квіти та іграшки.

10 грудня 2023 року в Дніпрі невідомі підпалили народний меморіал. Але небайдужі містяни поновили зупинку на наступний день. Вони принесли ще іграшок, квітів та жовто-блакитний стяг до спаленої зупинки. 

Демонтаж меморіалу на зупинці

23 травня 2025 року на зупинці громадського транспорту навпроти будинку №118 у Дніпрі демонтували так званий народний меморіал. З зупинки зникли іграшки, квіти та свічки, які мешканці міста приносили в пам’ять про загиблих.

27 травня управління транспорту міської ради надало офіційне пояснення. Там повідомили, що іграшки прибрали після звернень мешканців через їхній занедбаний стан, а також у зв’язку з підготовкою до планового ремонту зупинки, який пообіцяли завершити протягом кількох тижнів:

«Меморіал, який спочатку планувався як пам’ять для людей, через те, що за ним не було кому доглядати, перетворився на звалище. Зараз вже демонтовано пошкоджені елементи. Плануємо перейти саме до ремонтних робіт на цій зупинці», — сказав заступник начальника управління транспорту міськради Іван Васючков. 

Проте місцеві мешканці відреагували на розчищення зупинки по-різному:

«Тут було їх (іграшок — ред.) вже так багато, що собаки їх розтягували, тому не знаю, правильно це чи ні. Це вже перетворилося просто на якусь купу, з одного боку. А з іншого — це ж пам’ять», — місцева мешканка, Інна у коментарі «Суспільному».

«Така трагедія… Це не дуже гарно. Багато дітей загинуло… Це, в першу чергу, людям потрібно», — додала місцева жителька Оксана у коментарі «Суспільному».

«Повинен бути меморіал з прізвищами, фото і повернутими іграшками, бо там були іграшки загиблих – але не у вигляді ракети. Пам’ять обов’язково має бути: зараз зробили два окремих будинки, все прибрано, все прекрасно і тільки ми пам’ятаємо що там було ще цілих два під’їзди і безліч людей. Прикро якщо ту площу зроблять стоянкою і на цьому всі все забудуть», – зазначила у місцевому чаті мешканка Світлана.

Пізніше зупинку відновили. На це було виділено 81 627,93 грн. Тендер оголошувало КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради. Переможця тендеру комунальне підприємство обрало без проведення аукціону.

Меморіал

У 2024 році місцева влада планувала встановити скульптуру на місці зруйнованої будівлі. Пам’ятник з уламків збитих ракет, зображає людину на колінах, пронизану ракетою. Але місцеві мешканці виступили проти такої ініціативи.

Причина – ретравматизація людей, що втратили близьких і тих, хто продовжує жити у цьому будинку після ракетного удару.

Тетяна Левкова, мешканка будинку 118, ділиться:

«Ми з мешканцями відмовилися від такого пам’ятника. Так, звичайно, ми будемо розглядати варіанти облаштування цього місця для вшанування пам’яті, але не в такому форматі. Зараз наче нам хочуть представити інший проєкт. З урахуванням побажань мешканців. Будемо дивитися та всі разом вирішувати».

Також місцеві активісти зазначають, що міська влада пропонувала проєкт, де на місці зруйнованих під’їздів мали побудувати скляний меморіал, усередині яких висіли б напівпрозорі світлові сфери, які мали б символізувати душі загинувших.

Станом на 2026 рік жодної меморіальної пам’ятки ще не встановили. Журналісти Dnipro.media відправляли запит до Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. Станом на дату публікації управління відповіді не надало.

Оновлено: 21 січня 2026 року головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надіслало відповідь на запит журналстів Dnipro.media. Вони зазначили, що наразі відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність або розробку плану створення меморіальної пам’ятки присвяченої трагедії. Також відсутні документи, що підтверджували б виділення фінансування на створення або розробку цієї пам’ятки, та які б підтверджували планування громадського обговорення з мешканцями будинку за адресою вул. Набережна Перемоги, 118, щодо створення та розробки пам’ятки.

Натомість вони додали, що зараз фахівці вивчають містобудівні, планувальні та композиційні аспекти створення майбутнього меморіалу. Такоє вони опрацьовують потенційні варіанти його архітектурно-художнього рішення.

Місцеві жителі зазначають, що у них є спільне бачення меморіалу – місце, куди можна прийти та вшанувати пам’ять загиблим.

«На зупинці йому (меморіалу – ред.) і не місце, але щоб його прибирати й спалювати, то це, звісно, неправильно. 

Просто треба просто треба облаштувати інше місце: можливо біля цієї зупинки, можливо трохи далі. На самій зупинці не варто облаштовувати, тому що там, як на мене, воно незрозуміло виглядає. Чому саме на зупинці?» – розповідає у коментарі Dnipro.media мешканка будинку Євгенія.

На її думку, зупинку обрали як місце для меморіалу через те, що перший час біля будинку все було загороджено, тому зупинка, як непрохідне місце, виявилося зручним для вшанування пам’яті.

Також Євгенія додає, що вона й інші мешканці хотіли б бачити меморіал пам’яті як місце, до якого можна прийти й вшанувати пам’ять:

«Мешканці хотіли й просили зробити так, щоб ти міг прийти позгадувати, покласти квіти. Наприклад, якийсь маленький скверик, щоб насадити дерев, квітів, лавочку якусь поставити; або можливо маленький якийсь фонтанчик. Тобто ми будемо приходити й знати, чого ми сюди прийшли – ну, не посидіти пива попити, я перепрошую, або там не собачку вигуляти. Ми будемо знати, чого ми посадили ці деревця, ці квіти, чого тут ці клумбочки розташовані. Але, на жаль, нам поки відмовляють в цьому».

Також місцева активістка Світлана зазначила, що вшанування пам’яті здебільшого організовуються саме місцевими жителями:

«Всі знають, що були і є спроби і обговорення якихось грандіозних проєктів, але вони не вирішують загального питання: куди прийти завтра?»

Євгенія також додала, що місцева влада не охоче слухає побажання людей і проводить місцеві збори з жителями для затвердження «власних планів»:

«Наш місцевий депутат проводив збори: що буде обшивка будинку, що будуть робити дорогу. І деякі мешканці приходили на ці збори. Але вони нас туди кличуть для того, щоб, скажімо так, затвердити вже все. Тобто, особливого обговорення немає: “Буде отак, отак і отак. Ви згодні?” Нічого не змінюється від того, що дві-три людини скажуть “ні”. Починається: “А чого?”

Винні

На наступний день після удару 15 січня 2023 року на сайті molfar.global було оприлюднено список військових, що безпосередньо були залучені у скоєнні злочину. Названо імена 55 осіб, причетних до 52-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку. Цей же полк причетний до удару по ТЦ «Амстор» у Кременчуці. Повний перелік імен можна знайти за посиланням.

Коментар Офісу Генпрокурора:

«Ми зробили 3D-модель зруйнованого російською ракетою будинку для документування наслідків удару. Встановили бортовий номер літака Ту-22М3, який використовувався для нанесення ракетно-бомбового удару. А також весь ланцюжок осіб, які причетні до цього».

21 жовтня 2024 року українська розвідка повідомила про ліквідацію Дмитра Голенкова — начальника штабу російської авіаційної ескадрильї та пілота 52 важкого бомбардувального авіаполку. Його знайшли мертвим у Брянську.

Загиблі Перемоги 118:

• Максим Богуцький 
• Олексій Зеленський
• Микита Зеленський
• Олена Журавська 
• Дмитро Гузь
• Анастасія Гузь
• Макар Гузь 
• Юрій Фігурний
• Марина Фігурна
• Андрій Осинський
• Олександр Фігурний
• Яна Фігурна
• Анна Фігурна
• Михайло Кореновський 
• Антоніна Коновалова
• Тетяна Ноніашвілі
• Ліана Ноніашвілі 
• Ірина Булгак
• Ольга Усова 
• Максим Швець
• Наталія Швець 
• Ірина Шевчук 
• Максим Шевчук 
• Анна Павловська 
• Віктор Вітальєв
• Ірина Вітальєва
• Євген Соловйов 
• Валентин Вознюк, 
• Ірина Вознюк 
• Ірина Саламатенко
• Оксана Францева
• Лейла Францева
• Михайлина Францева   
• Олександр Гаврилюк
• Тетяна Гаврилюк
• Марія Лебідь 
• Прохоренко Вікторія 
• Гребенюк Ангеліна 
• Світлана Зуєнко
• Геннадій Зуєнко 
• Кириленко Анна 
• Сергій Денисенко
• Оксана Денисенко 
• Блєдна Алла

14 січня 2025 року

Друга річниця трагедії

Що відбулося протягом 2025 року

21 січня 2025 року мешканці будинку, який зазнав ракетного удару у 2023-му, у коментарях «Суспільному» повідомили про проблеми з якістю відновлювальних робіт. У грудні 2024 року там завершили реконструкції зруйнованих під’їздів, однак люди скаржилися на появу плісняви в оселях, відчутні протяги та промерзання стін. За їхніми словами, причиною стала одна з фасадних стін, яку так і не утеплили. 

У другій половині січня 2025 року представники міськради пояснили, що один із під’їздів не був включений до проєкту відновлення на 2024 рік. Водночас чиновники повідомили, що документація на утеплення другої фасадної стіни перебуває на етапі розробки та має бути готова орієнтовно до весни 2025 року, після чого планують розпочати відповідні роботи.

Утеплення фасаду будинку

11 липня 2025 року стартував етап утеплення фасаду всього будинку. Роботи охопили всі 16 під’їздів, що постраждали від вибухової хвилі, й передбачали утеплення близько 25 тисяч квадратних метрів фасадних поверхонь.

За повідомленням начальника управління з організаційних питань департаменту з питань самоорганізації населення Владислава Макареця, на момент 22 жовтня 2025 року було стабілізовано комунікації, будинок розділено на автономні секції та розпочато утеплення фасаду. Кошти на це виділили з місцевого бюджету та кредитні кошти Європейського банку реконструкції та розвитку. Загально на капітальний ремонт фасаду Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради виділив понад 128,5 млн гривень. 

Найбільший тендер був на суму 84 999 841,20 грн (з ПДВ). Він передбачав демонтажні роботи, утеплення фасадів і оздоблення, роботи з окремими конструкціями, ремонт та фарбування металоконструкцій, встановлення обладнання

Читайте також: У Дніпрі оголосили тендер на 85 млн для відновлення фасаду будинку на Набережній Перемоги

Місцева мешканка Євгенія, коментуючи утеплення дому, сказала, що до її квартири утеплення дійшло лише частково:

«У нас кутовий двір і нам по суті нічого не утеплювали, тому що балкони не утеплюють. А на вікнах, які виходять у двір, зробили трішки довкола вікна – але це не утеплення. За інших сусідів, так, я рада.

Звісно, наш дім виглядає краще, пристойніше, ніж був. І там, де нема тих двох під’їздів, то, я думаю, сусідам, стало краще ніж було. Я маю надію, що у них не тече і немає грибка більше».

Вшанування пам’яті у 2026 році

Вшанування пам’яті у 2026 році місцеві активісти називають «стихійним». Тому що частину місця під вшанування пам’яті мешканці та активісти розчищали самостійно. Наразі там знаходяться будівельне сміття та будівельний майданчик.

«На жаль, заходів ніяких не буде, з незалежних від нас причин. Нам немає де проводити вечір пам’яті. Біля будинку будівельники не поприбирали за собою: всюди стирчить будівельне сміття, шматки загорожі, палети, залізні прути. Ми все ще сподіваємось на людяність нашої місцевої адміністрації», – написала місцева жителька та активістка Тетяна.

«Навіть, якби вони прибрали той паркан і всі будівельні матеріали, то на тому місці все одно гора піску, мусора і, там вигулюють собак. Тобто це місце ніяк не зробили до роковин трагедії. Вони (місцева влада – ред.) до цього моменту ніяк не підготували його.

Тобто прийти вшанувати пам’ять, поставити свічку або покласти квіти в нас немає куди. Можливо, десь на куточку дома. Може десь біля дому сусіди щось поставлять самі. Але влада для цього нічого не зробила», – зазначає Євгенія, жителька будинку.

Також за словами місцевої активістки Світлани, упродовж трьох років пам’ять про загиблих вшановують винятково зусиллями небайдужих мешканців та активу житломасиву Перемога. 

Торік громада організувала вечір пам’яті: на стіну транслювали відео зі спогадами, а поруч запалили 55 свічок, придбаних коштом небайдужих людей. Захід, за її словами, був важливим, адже для родин загиблих важливо відчути, що їхній біль не стерся з колективної пам’яті. Водночас Світлана наголосила, що з боку влади підтримки в облаштуванні місць вшанування пам’яті вони не отримували.

Нині на місці ракетного удару досі розташований будівельний майданчик із засніженим сміттям, парканом і тимчасовими будівельними спорудами. Проте завдяки силам місцевих жителів, які розчистили частину сміття, люди отримали змогу встановити свічки на честь загиблих, принести іграшки та квіти, а також підійти до місця вшанування.

Водночас, попри заяви про завершення відновлення будинку до кінця 2025 року, капітальні ремонтні роботи тривають, а кінцева дата їх виконання — 20 грудня 2026 року.

Читайте також: Треті роковини ракетного удару: як у Дніпрі вшанували загиблих на Набережній Перемоги, 118