26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС стався вибух четвертого енергоблока. Аварія призвела до найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.
Перші дні після катастрофи фіксував український фотожурналіст Ігор Костін — один з небагатьох, хто зміг зняти зруйнований реактор і наслідки аварії, працюючи в умовах небезпечної радіації. Його світлини облетіли весь світ і стали документальним свідченням трагедії.
6 травня 1986
Гелікоптер проводить знезараження місця катастрофи. Після вибуху атомна електростанція була вкрита радіоактивним пилом. Літаки та вертольоти скидали спеціальну липку рідину, яка мала зафіксувати радіоактивні частинки і зменшити рівень випромінювання.
10 травня 1986
Група ліквідаторів готується піднятися на дах Чорнобильського реактора після катастрофи.
14 травня 1986
Дозиметристи складають карту забруднення територій після катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Травень 1986
Ліквідатори в захисних костюмах, неефективних проти радіації, несуть знак «Заборонена зона». На момент аварії в СРСР не існувало таких знаків, тому лише через п’ять днів виготовили 500 штук, які встановили по периметру 30-кілометрової зони відчуження.
Травень 1986
Транспортні засоби, що курсували навколо станції, не мали права залишати зону без попереднього знезараження. За очищення машин спеціальним знезаражувальним розчином відповідала хімічна служба.
1 червня 1986
Фізики з радіаційної безпеки в спеціальних костюмах контролюють рівень радіації на полях навколо Чорнобильської атомної електростанції, де сталася аварія.
Літо 1986
Після евакуації Чорнобиля всі будівлі, вулиці та дороги ретельно очищали спеціальною рідкою речовиною для знезараження. Потім проводився радіаційний контроль житлових будинків і адміністративних споруд у Чорнобилі після проведення знезараження.
Літо 1986
Після вибуху четвертого енергоблока інші три, які залишилися неушкодженими, були зупинені. Перший і другий блоки знову запустили у жовтні та листопаді 1986 року, а третій блок, розташований ближче до зруйнованого реактора, — у грудні 1987 року. Втім, навіть під час зупинки реакторів необхідно було забезпечувати їх обслуговування і контроль. На фото — працівники станції вирушають на роботу в умовах сильного радіоактивного забруднення.
Протягом перших 13 днів після аварії Ігор Костін постійно перебував у зоні: двічі спускався до 4-го енергоблока і п’ять разів піднімався на дах третього. Загалом він зазнав опромінення, що у п’ять разів перевищувало допустиму норму.
Ця фотоісторія Ігоря Костіна — нагадування про масштаб трагедії і про тих, хто ціною власного здоров’я та життя взяв на себе удар, ліквідуючи наслідки аварії.
Читайте також: 8 березня: чому це не свято весни та ніжності
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
19