Набережна Дніпра — це 23 кілометри історії, інженерних рішень та міських змін. Ще століття тому тут були склади, лісопилки та вузькі стежки, а сьогодні це простір для прогулянок і один із головних символів Дніпра. Як хаотична промислова зона перетворилася на найдовшу набережну Європи і чому її вважають архітектурним проривом? Розповідаємо в деталях.
Що було на місці набережної Дніпра до ХХ століття
Уздовж річки на початку XX століття розташовувалися лісопилки, млини та склади. Вони перетворювали територію набережної на своєрідне промислове звалище, серед якого стояли поодинокі будинки.
Через таку хаотичну забудову дістатися до річки було складно. Найбільш зручний прохід вів через вулицю Йорданську (нині — вулиця Михайла Коцюбинського), де зараз знаходиться виїзд на Центральний міст.
Також на початку XX століття вздовж Дніпра були облаштовані платні закриті купальні для заможних містян. Вони розташовувалися на сваях у 20 метрах від берега, і дістатися до них можливо було тільки за допомогою невеликих дощатих містків.
Цікаво що, на Йорданській вулиці щорічно відбувалося освячення води на Хрещення, що збирало безліч жителів міста.
Від Потьомкінського саду (нині парк ім. Шевченка) до скелястих виступів простягалася вузька стежка, що вела до Монастирського острова. На місці сучасних стоянок човнів тоді знаходився густий Архієрейський ліс, який вирубали на паливо в першій половині XX століття.
Будівництво набережної Дніпра (фото та історія)
Будівництво набережної розпочалося у 1934 році. До 1941 року було зведено лише кілька залізобетонних ділянок зі сходами до води. Однак війна та повоєнна розруха на довгий час зупинили будівельні роботи.
У 1960-х роках будівництво набережної відновили. Завдяки інженеру Борису Мільману та архітектору Володимиру Зуєву, набережну продовжили від Воскресенської до річкового порту та від Європейської до парку ім. Шевченка, поступово розширюючи на багато кілометрів у бік житлових масивів Перемога та Червоний Камінь.
Також набережна є важливою інженерною спорудою — під нею проклалидено магістральний каналізаційний колектор та водопровід. Це був інноваційний архітектурний проєкт, який дозволив об’єднати місто та став формотворчим фактором подальшої містобудівної політики промислового центру.
Цікаво, що спочатку набережна не розглядалаося як рекреаційна зона, але з часом стала улюбленим місцем відпочинку містян. Сотні дерев, які дніпряни могли та можуть бачити на цьому місці, прижилися на шаруватій подушці шлаку й металу, вкритій лише тонким шаром чорнозему.
Сучасна набережна Дніпра
Набережна історично поділена на три частини: Заводська набережна, Січеславська набережна та набережна Перемоги. Вони поєднують не лише житлові масиви, але й різні транспортні й рекреаційні зони.
У 1997 році навпроти парку ім. Шевченка встановлено пам’ятник будівельникам набережної. На постаменті з сірого граніту — бронзова статуя робітника з каскою в руці, символ подяки від мешканців міста.
Набережна Дніпра — це не лише місце для прогулянок і відпочинку, а й символ інженерної майстерності й архітектурного прориву. Вона є важливою частиною міської інфраструктури, формотворчим фактором та ключовою візитівкою Дніпра.
Місце, де минуле зустрічається з майбутнім, і яке нагадує нам про важливість збереження того, що було створено руками попередніх поколінь.
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0