Навішані на Тараса Шевченка ярлики – пророк, борець, кріпак, геній – часто заважають побачити його справжню, живу сутність. Адже він був не лише символом нації, а й людиною зі своїми почуттями, слабкостями та прагненнями. Яким же був справжній Шевченко?
Читайте в матеріалі Dnipro.media.
Факт 1
Сім’я Тараса не була злиденною. Вони належали Василю Енгельгардту, який у свою чергу був племінником Григорія Потьомкіна. Чули про Потьомкінські сходи в Одесі?
Факт 2
Тарасова мати була вільної селянкою, а батько чумакував та стельмахував (на сучасний манір — мав собі СТО). Припускають, що в сім’ї Тараса навіть могла бути прислуга.
Факт 3
В усному заповіті Тарасового батька були слова: «Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо». Тараса єдиного віддали в дяківську школу (а без грошей, цього зробити не вдалося б).
Факт 4
Після викупу з кріпацтва Тарас писав портрети на замовлення. Зазвичай це були портрети багатіїв за доволі солідні гонорари.
Факт 5
Після викупу з кріпацтва Тарас Григорович, відчувши смак свободи, став затятим тусовщиком. Він відвідував зібрання та борделі, випивав з друзями та грав у карти.
Факт 6
Шевченко був ще тим модником! Під час життя в Петербурзі носив елегантні костюми, циліндр і обов’язково краватку. Наприклад, один із гонорарів витратив на єнотову шубу, а інший — на модний гумовий плащ-макінтош.
Факт 7
Поема «Кавказ» присвячена другу Тараса Якову де Бальмену. Він був членом товариства «Мочиморди» й помер на Кавказі.
«Мочиморди» – хлопці, які «мочили морди в алкоголі». Шевченко теж свого часу належав до цього товариства.
Факт 8
В одному із заслань (на військовій службі в казахських степах) дружив із комендантом, який дозволяв Тарасові спати в саду під яблунею, а не в задушливій казармі. Дружина коменданта підгодовувала Шевченка домашньою їжею.
Факт 9
Наприкінці життя Тарас займався гравірою, яка вважається доволі ювелірною роботою. У 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.
Факт 10
Хоча часто кажуть, що Шевченко писав для селян, більшість із них у той час не вміли читати. Насправді його твори були звернені до освіченої української інтелігенції — тих, хто пам’ятав свою Батьківщину, усвідомлював її проблеми та прагнув змін.
Факт 11
Шевченко багато часу проводив з масонами, гостював у їх маєтках. Але сам митець масоном стати не міг, бо був народжений в рабстві.
Факт 12
За чутками, Шевченко вивчив польську мову заради коханої полячки, однак не зміг одружитися через заборону шлюбів між кріпаком та вільною селянкою.
Факт 13
Тарас Шевченко вперше побував у Катеринославі (нині Дніпро) під час великої подорожі Україною у 1843 році. На той момент поетові було 29 років.
Це була його перша велика подорож після викупу з кріпацтва та періоду навчання в Академії мистецтв. Того літа він мандрував різними регіонами — Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною та Катеринославщиною. Восени 1843 року поет вирушив на Дніпровські пороги — історичні місця Запорозької Січі. Під час цієї подорожі він відвідав низку міст, серед яких Верхньодніпровськ, Катеринослав, Нікополь та інші населені пункти Придніпров’я.
Факт 14
У селах портрет Шевченка часто розміщували поряд з іконами, що підкреслювало його значущість для народу.
Оскільки більшість етнічних українців були селянами, він найчастіше зображений у шапці та кожусі — цей образ був простішим і зрозумілим більшості.
Факт 15
За 10 днів до смерті Шевченко записав олівцем на офорті автопортрета 1860 року свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». Український літературознавець Павло Зайцев назвав цей твір «незрівнянним поетичним документом боротьби безсмертної душі з тлінним тілом перед обличчям фізичної смерті».
Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршувать,Та заходиться риштуватьВози в далекую дорогу,На той світ, друже мій, до Бога,Почимчикуєм спочивать.уривок з вірша «Чи не покинуть нам, небого»
Бонусний факт про Шевченко
У 1906 році в Катеринославі почала виходити перша українська газета «Запоріжжє». Її заснували діячі українського національного руху в умовах короткого послаблення цензури після революції 1905 року.
23 лютого 1906 року вийшов перший номер газети. У цьому номері було надруковано поезію Тараса Шевченка «Розрита могила». Вірш мав виразний політичний зміст: у ньому поет говорить про руйнування української історії, знищення козацької спадщини та колоніальну політику імперії.
Через цей текст газета одразу привернула увагу цензури. Видання фактично було закрите після першого номера, а українська преса в Катеринославі ще довго перебувала під тиском влади.
Читайте також: «Мене бандити не розстріляють, я не дамся…» – історія письменника Розстріляного Відродження Бориса Тенети
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
80