Два роки тому в багатоповерхівку на Набережній Перемоги в Дніпрі влучила ракета Х-22, зруйнувавши два під’їзди. Загинули 46 людей, серед них семеро дітей. Понад 80 мешканців отримали поранення, а десятки сімей залишилися без домівок.
Цей удар став символом терору країни-окупанта. Через спогади очевидців, героїчну працю рятувальників і волонтерів, а також подальшу боротьбу за пам’ять про загиблих, ми згадуємо той день і життя після трагедії.
Іноземні ЗМІ про ракетний удар в Дніпрі
Іноземні ЗМІ широко висвітлили трагедію ракетного удару в Дніпрі. The New York Times назвав атаку однією з найбільш жахливих з початку повномасштабної війни, вказуючи на її цілеспрямованість проти цивільного населення.
The Washington Post писав про горе родин, які втратили домівки та близьких, а Reuters наголосив на масштабі руйнувань і кількості жертв, підкреслюючи, що удар став черговим доказом воєнних злочинів.
СПОГАДИ
Пані Тетяна, мешканка будинку на Перемоги 118, пригадує цей день із сумом. Каже, досі сняться сни, як прилітає ракета.
«15:40 – гучний вибух. Син побіг у ванну кімнату. На мене посипалося скло, впала віконна рама. Тоді не зрозуміла, що то, але зрозуміла, що треба бігти ховатися. Сину 15 років, але він трусився як дитина та постійно повторював – “мама, я хочу жити”. Ці слова засіли в моїй голові назавжди. На дворі було вже повно людей, скла, вікон, крові, плачу та горя. Саме тоді зрозуміла, що таке насправді війна. У голові були лише одні слова – головне, що ми вижили, головне, що живі діти, а все інше вже не мало жодного сенсу. Сенс мало лише життя людей».
Рятувальні роботи тривали понад три дні. Небайдужі люди працювали пліч-о-пліч разом із рятувальниками. Серед них була і волонтерка, що живе неподалік від будинку 118, Коссачевська Світлана:
«Живий ланцюжок чоловіків, що руками розбирають куски бетону. Ланцюжок довгий, аж до епіцентру вибуху. Люди приносять теплі речі, серветки, ковдри, переноски для тварин. Почали розгортати маленьке містечко з гарячим чаєм і перекусом, працюють психологи. Роблю чай/каву і саме тоді приходить усвідомлений жах! Але ти не даєш йому шансу. Ти йдеш далі, де можеш щось зробити. Маленьке, але комусь дуже потрібне. І ти йдеш».
У той день допомагала ще одна мешканка жилмасиву та співробітниця благодійного фонду «Допомагаємо» — Ольга Левченко:
«Пам’ятаю, як рятувальники оголошували тишу, щоб почути крики тих, хто міг залишатися під завалами – і таки чули. Знаю трьох людей із того будинку, які отримали психологічні травми того дня, і родину, яка втратила житло. Психологічні травми отримали не тільки люди, які пережили цей жах, а й їхні друзі та близькі».
15-річний Тимофій Потеряйло катався на велосипеді неподалік, коли сталося влучання. У тій багатоповерхівці загинула його подруга.
«Я був неподалік, кинув усе і намагався допомагати. Елементарне – зняв з себе пасок, зробив тимчасовий джгут, щоб зупинити людині кровотечу, поки дочекаємось “швидку”. Далі приїхали рятувальники та волонтери, допомагав їм поставити штаб, а наступного дня – носили воду, готували їжу».
Аріана Бондаренко, волонтерка, яка через півгодини була на місці ракетного удару та разом із іншими волонтерами розгорнула гуманітарний штаб на Набережній:
«Я була там 4 дні майже безперервно, їздила поспати на пару годин і знов поверталась. Шок і розгубленість перших хвилин змінились на рішуче налаштування допомогти. Всі навколо працювали як один злагоджений організм. У всіх жила надія, що там є ще живі. Найбільше врізався в пам’ять непримиренний скрегіт бетонних плит. Досі тригерить, коли чую щось схоже. І ще — пачка паперу А4, що вилетіла з чиєїсь зруйнованої квартири й розлетілася навколо листками. Пік після того січня я не могла навіть проїхати повз будинок. Просто не могла».
Демонтаж
За даними міської ради, будинок на Набережній Перемоги, 118 – перший в Україні, в якому проводили демонтаж поруч з тими під’їздами, де житимуть люди. Роботи виконували обережно, щоб не пошкодити сусідні помешкання. Загалом демонтували 1050 панелей.
Наприкінці 2024 року завершили демонтаж та герметизацію міжпанельних швів. Наразі триває розробка проєкту по утепленню всього будинку.
Документальний фільм «Перемоги 118»
9 листопада 2024 року в Дніпрі презентували документальний фільм «Перемоги 118» від Платформи пам’яті Меморіал. Режисерка Тетяна Комунар називає стрічку своєрідною терапією, адже разом із героями вона досліджує шлях до зцілення.
Однією з головних героїнь фільму стала Анастасія Швець. Під завалами загинули її батьки, а вона дивом залишилась живою. Фото, де вона сидить на руїнах будинку, облетіло весь світ.
Вшанування
У День довкілля — 21 квітня 2024 року в Дніпрі, навпроти будинку №118, висадили 55 горобин та 35 форзицій в пам’ять загиблим і зниклим безвісти під час російського ракетного удару 14 січня. У заході взяли участь місцеві жителі та учні місцевої школи.
Вандалізм
Народний меморіал на зупинці громадського транспорту навпроти Перемоги 118 виник стихійно в перший же день після трагедії: у пам’ять про загиблих та постраждалих внаслідок трагедії сюди приносили квіти та іграшки.
10 грудня 2023 року в Дніпрі невідомі підпалили народний меморіал. Але небайдужі містяни поновили зупинку на наступний день. Вони принесли ще іграшок, квітів та жовто-блакитний стяг до спаленої зупинки.
Меморіал
У 2024 році місцева влада планувала встановити скульптуру на місці зруйнованої будівлі. Пам’ятник з уламків збитих ракет, зображає людину на колінах, пронизану ракетою. Але місцеві мешканці виступили проти такої ініціативи.
Причина – ревматизація людей, що втратили близьких і тих, хто продовжує жити у цьому будинку після ракетного удару.
Тетяна Левкова, мешканка будинку 118, ділиться:
«Ми з мешканцями відмовилися від такого пам’ятника. Так, звичайно, ми будемо розглядати варіанти облаштування цього місця для вшанування пам’яті, але не в такому форматі. Зараз наче нам хочуть представити інший проєкт. З урахуванням побажань мешканців. Будемо дивитися та всі разом вирішувати».
Винні
На наступний день після удару 15 січня 2023 року на сайті molfar.global було оприлюднено список військових, що безпосередньо були залучені у скоєнні злочину. Названо імена 44 з 52 осіб 52-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку. Цей же полк причетний до удару по ТЦ «Амстор» у Кременчуці.
Коментар Офісу Генпрокурора:
«Ми зробили 3D-модель зруйнованого російською ракетою будинку для документування наслідків удару. Встановили бортовий номер літака Ту-22М3, який використовувався для нанесення ракетно-бомбового удару. А також весь ланцюжок осіб, які причетні до цього».
21 жовтня 2024 року українська розвідка повідомила про ліквідацію Дмитра Голенкова — начальника штабу російської авіаційної ескадрильї та пілота 52 важкого бомбардувального авіаполку. Його знайшли мертвим у Брянську.
Загиблі Перемоги 118:
- Максим Богуцький
- Олексій Зеленський
- Микита Зеленський
- Олена Журавська
- Дмитро Гузь
- Анастасія Гузь
- Макар Гузь
- Юрій Фігурний
- Марина Фігурна
- Андрій Осинський
- Олександр Фігурний
- Яна Фігурна
- Анна Фігурна
- Михайло Кореновський
- Антоніна Коновалова
- Тетяна Ноніашвілі
- Ліана Ноніашвілі
- Ірина Булгак
- Ольга Усова
- Максим Швець
- Наталія Швець
- Ірина Шевчук
- Максим Шевчук
- Анна Павловська
- Віктор Вітальєв
- Ірина Вітальєва
- Євген Соловйов
- Валентин Вознюк,
- Ірина Вознюк
- Ірина Саламатенко
- Оксана Францева
- Лейла Францева
- Михайлина Францева
- Олександр Гаврилюк
- Тетяна Гаврилюк
- Марія Лебідь
- Прохоренко Вікторія
- Гребенюк Ангеліна
- Світлана Зуєнко
- Геннадій Зуєнко
- Кореновський Михайло
- Саламатенко Ірина
- Кириленко Анна
- Сергій Денисенко
- Оксана Денисенко
- Блєдна Алла
14 січня 2025 року
Друга річниця трагедії
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
4