Платформа пам’яті «Меморіал» розповідає історії людей, які загинули в російсько-українській війні. Від початку повномасштабного вторгнення команда вже зібрала понад 9 тисяч історій, з яких близько 5 тисяч — про полеглих військових, інші — про вбити росією цивільних.
Журналісти Dnipro.media поговорили зі співзасновницею «Меморіалу» та журналісткою з Бахмута Гаяне Авакян — про те, як ідея про документування історій перетворилась на масштабну ініціативу, як команда справляється з емоційним навантаженням та чому пам’ять — це дія.
Про платформу
Ідея створення платформи виникла ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Із березня 2022 року. Спочатку це була концепція, яка мала на меті об’єднати історії загиблих цивільних, тому що на той момент даних про загиблих військових взагалі не було, ніхто їх не озвучував.
Ініціатива покликана показати людину через особисту історію, зберегти спогади про неї та дати суспільству рівний доступ до меморіалізації. Бо часто буває так, що загибель публічних людей викликає багато уваги, тоді як історії тих, хто мав менший соціальний капітал, залишаються непоміченими.
Платформа «Меморіал» не прагне миттєвого охоплення, аби некрологи прочитали всі й одразу. Ми фіксуємо ці історії тепер, бо через десять років може вже не залишитися людей, які зможуть про них розповісти. База, яку ми створюємо, стане джерелом для рефлексій, досліджень та переосмислення — для митців, дослідників, науковців та всіх, хто вивчатиме, як ця війна змінила нас і кого ми втратили.
Спочатку історії публікувались у соціальних мережах і спирались на відкриті джерела. Пізніше відбувся реліз сайту victims.memorial, який неодноразово змінював формат, поступово додавались фото, відео, анкети, тексти. Нещодавно команда представила оновлену версію сайту memorial.ua, де є розширений пошук, за яким можна буде знайти загиблих в одній операції, або військових з одного міста тощо. Наразі команда займається переносом всіх історій на нову платформу.
Команда
У команді «Меморіалу» наразі працює 11 людей. Серед них переселенці та ті, хто сам втратив близьких на війні. Емоційне навантаження — частина цієї роботи: дехто з команди, наприклад, зізнавався, що не може дивитися на фото загиблих дітей. Тому завдяки партнерам з інших проєктів, ми пропонуємо членам команди психологічну допомогу за потреби.
«Ми боялися, що команда буде не стала. Був ризик на початку, що людям буде складно працювати з цією темою втрати. Вони швидко вигоратимуть і йтимуть, бо будуть просто виснажені емоційно. Але насправді все виявилось інакше: ті, хто приєднуються до нас, уже приходять із сильною мотивацією й бажанням робити саме цю роботу»
Для нашої команди пам’ять – це дія, яка виражається у тому, що ми робимо щодня для збереження історій про загиблих. Це проявляється і в заходах, де родини загиблих разом переживають втрату, і в символічних акціях, як-от «Стіл пам’яті» — коли 29 серпня понад 800 закладів зарезервували місця для тих, кого вже немає.
Виклики
На початку ми не до кінця розуміли важливість нашої платформи та яка цифра нас очікує.
«Те що ми зробили вже — крапля в морі, нам доведеться ще працювати багато років для того, щоб назвати імена кожного. У цьому і полягала першочергова задумка — перетворювати цифри з статистики на імена»
Одним із перших викликів для команди було термінове створення сайту. Першу версію запустили швидко — на ній публікували історії, зібрані з відкритих джерел. Незабаром на сайті з’явились анкети, які почали заповнювати рідні загиблих, у яких була потреба на вшанування пам’яті своїх близьких.
Наступним викликом стала верифікація даних. Не всі історії є підтвердженими, такі платформа не публікує.
«Ми не Міноборони, ми не робимо якийсь офіційний реєстр».
Етичні та моральні проблеми
Для платформи важливо показати людину як живу особистість, а не як бронзову скульптуру. Але інколи ми стикаємося із «надлишковою героїзацією».
Також є такий момент, коли рідні загиблих перебувають на окупованих територіях та просять відкласти публікацію через безпекове питання.
«Бувають ситуації, коли починається боротьба за пам’ять, коли різні люди намагаються привласнити собі пам’ять про одну людину. Це дуже складна історія. І ми залежно від ситуаціЇ, по-різному вирішуємо проблему»
Найбільше запам’яталась одна із перших опублікованих історій на платформі про Таню Мороз. Це 6-річна дівчинка з Маріуполя, яка загинула разом з рідними під завалами. Вразило, як раптово може обірватися дитяче життя. Також згадую Юлію Піскову, маму Руслана Піскового, захисника Бахмута.
«Я бачила в її очах біль за сина, який віддав життя за моє місто»
Мотивація
Найскладнішим днем для мене за час повномасштабки стала трагедія в Оленівці.
«Відчай, жах. У мене тоді пропала віра в людей, вона закінчилася, і розуміння того, наскільки жахливого ворога і нелюдей ми маємо. Наскільки світ закриває очі на воєнні злочини росії»
Разом з онлайн-виданням Свої ми зробили спецпроєкт про Оленівку. Тоді ми осмислювали цю подію через особисті історії загиблих. Зараз ми працюємо над новим великим проєктом, присвяченим Оленівці. Цей воєнний злочин росії проти полонених, має бути голосно звучати за кордоном, щоб винні були покарані.
Мотивацією продовжувати далі працювати є отримання нових звернень від рідних, які хочуть гідного та справедливого вшанування для своїх полеглих героїв.
«Коли перед нами там постають виклики, які пов’язані, наприклад, з фінансуванням, то ми розуміємо, що це не той проєкт, який можна просто зупинити. Нам доведеться продовжувати і шукати будь-які виходи, не дивлячись ні на що»
Плани на майбутнє
Через 10 років команда бачить Меморіал як фізичний простір, великий музей діджиталізоване та сучасне місце. Місце, куди люди будуть приходити, щоб згадувати.
«Зараз багато наших продуктів вписуються в міські простори, наприклад: відео пам’яті про загиблого героя на екранах торгівельних центрів, в інтерсіті, кінотеатрах тощо»
Ми постійно повторюємо: памʼять об’єднує, це спільна справа, і кожен може долучитися до її збереження.
Для підтримки платформи пам’яті «Меморіал», запустили кампанію «Донат на пам’ять». Кожен охочий може зробити внесок і долучитися до збереження історій про загиблих у війні.
«Це дозволяє нам продовжувати працювати, створювати нові проєкти пам’яті, записувати нові історії і відкривати нові імена»
Ми впевнені, що кожен внесок важливий. Він допомагає зробити так, щоб імена загиблих не зникли в інформаційному шумі війни, а жили в історіях і пам’яті суспільства.
__________________
Щоб продовжити роботу, платформа пам’яті «Меморіал» запустила кампанію Донат на пам’ять. Ці кошти дозволять і далі фіксувати нові історії загиблих та створювати проєкти пам’яті, що зберігають зв’язок з тими, кого ми втратили. Підтримати проєкт можна за цим посиланням.
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
3