Житловий масив Тополя — це справжнє місто в місті, зі своїми магазинчиками, школами та атмосферою. Південна окраїна міста, район, який бачать першим, в’їжджаючи в Дніпро по Запорізькому шосе. Цей масив — наступна зупинка спецпроєкту Dnipro.media про райони та масиви Дніпра.
Як будувався експериментальний масив на м’якому ґрунті, як прокладалось Запорізьке шосе, що спричинило зсув в 1997 році та яка доля кінотеатру «Січ» — читайте в матеріалі.
Початок будівництва
Тополя почали будувати на місці приватної забудови та балки в кінці 1960-х років, тоді Підстанція вважалась межею міста. Тодішній Дніпро вирішили продовжити. За легендами, мікрорайон назвали саме Тополя через тополині гаї, які були тут до будівництва. Тополя відомий своїми проблемними ґрунтами. Через лісовий тип ґрунту проєктування району стало цілим експериментом.
До Другої світової війни південну околицю міста позначала водонапірна башта, яка пізніше стала рестораном «Стара башта». Житловий масив виріс біля Запорізького шосе — самого в’їзду в місто. У 1984 р. газета «Дніпро Вечірній» охарактеризувала образ цієї території так: «Місце відповідальне — тут у гостей міста складається перше враження про Дніпропетровськ».
Першим на Тополя збудували так званий експериментальний «танцюючий» будинок, хоча він знаходиться трохи за межами масиву. Він збудований з п’яти блоків, які знаходяться на різних фундаментах. Артем Костюк зазначає, що суть експерименту цього будівництва полягала в тому, аби зрозуміти, на якому фундаменті краще зводити будинки цього мікрорайону. Після будівництва «танцюючий» будинок ще 5 років стояв незаселений.
Пізніше тут була побудована індивідуальна котельня, відремонтований дах та міжпанельні шви. Зараз деякі шви сягають ширини в 40 сантиметрів.
Розробкою проєкту вулиці житлового масиву Тополь-1 займався архітектор Євсей Сорін, з 1952-го року він був головним архітектором Державного проєктного інституту «Дніпрогіпротранс». Крім того, Євсей Сонін займався відновленням центрального залізничного вокзалу після Другої світової війни та другого приміщення для історичного музею імені Яворницького.
Повноцінно формуватись Тополь почав з 1973 року, вже в 1976-1980-х роках на масиві побудували 600 тисяч квадратних жилих метрів. У 1978-му році на Тополі проживало близько 20 тисяч людей, а вже в 1981-му понад 50 тисяч. Проте територію масиву забудовували нерівномірно. Так, багатоповерхівки заселялись швидше, ніж було добудовані побутові споруди: дитячі садочки, школи та магазини.
Кінотеатр «Січ»
За згадками місцевих, на початку будівництва кінотеатру, коли замість будівлі були самі вириті ями, молодь використовувала їх для своїх забав.
Улітку 1993-го на Тополя-2 було відкрито кінотеатр «Січ». Тоді місцеві мешканці змогли насолоджуватися фільмами без довгих поїздок в центр міста. Кінотеатр був збудований колективом «Дніпроміськбуд». Будівля була обладнана трьома залами: «Дніпровський зал» — для новинок кіноіндустрії, «Ретро» — для показу найкращих фільмів минулих років та «Козачок» — центр з безкоштовними гуртками для дітей. На відкритті показували фільм кіностудії Довженка «Браві хлопці», також були присутні режисер Микола Засєєв та актор Євген Моргунов та акторки Ксенія Ковальова й Алла Ларіонова.
З 1999-го до 2005-го року кінотеатр діяв як окреме комунальне підприємство. У 2003-му його передали в оренду ТОВ «Батьківщина». У тому ж році кінотеатр знову відкрив свої двері після реконструкції. Тоді він став першим українським мультиплексом. Завдяки трьом залам, фільми демонстрували кожні 10-30 хвилин. Це дозволяло відвідувачам, навіть випадково потрапивши туди, обов’язково відвідати сеанс без довгих очікувань. Однією з особливостей кінотеатру була його цінова політика — квитки на будь-які місця коштували одну фіксовану суму, яка на початку складала 10 гривень. Також там діяла система індивідуальних клубних карт «Оскар», яка передбачала невеликі привілеї, наприклад, іменна бронь.
Крім того, в кінотеатрі діяли кафе, більярдна зала та дитяча кімната-няня. Січ був одним з улюблених місць мешканців масиву. Кінотеатр не працює з 2015 року, з моменту, коли орендар оголосив себе банкрутом, та ймовірно там більше ніколи не показуватимуть фільми. У 2016-му році міськрада видала проєкт рішення про прийняття кінотеатру на баланс ДК «Шинник», але зрештою було ухвалене рішення про передачу будівлі на баланс КП «Міські активи». А пізніше у 2018-му будівлю було здано в аренду ТОВ «Вайтран», а пізніше у 2019-му продано тій же компанії.
Запорізьке шосе
Розробка проєкту шосе Катеринослав – Кічкас у 1917-1918 роках лягло за основу Запорізького шосе, яке ми знаємо зараз. Загальна довжина шосе складала 109 км. Над проєктом працювала група інженерів під управлінням Олександра Андрійовича Гармаша.
У 1917 році планувалося фінансування будівництво дороги з державного бюджету. Серед пріоритетів у 1926 році виділили відновлення шляху на Запоріжжя по типу американського шосе. У ці роки дорога була перевантажена, щороку перевозили мільйони пудів сільгосппродукції. Тож у 1927 році президія Окрплану прийняла постанову по проєкту шосе, розробленим Окркомгоспом. Було запропоновано 2 варіанти проходження оновленої траси: по існуючому грунтовому шляху, через Ново-Олександрівку, Сурсько-Покровське і, не доходячи 12 км до станції Хортиця розгалужується на Хортицю та Нікополь, або «Мільовий шлях» на Башмачку – Хортицю – Запоріжжя, який проходить ближче до кам’яних кар’єрів, розташованих вздовж Дніпра. Зрештою підтримали перший варіант, адже він був простіший та дешевший у виконанні.
У 1928-му було розпочато будівництво шосе довжиною 80 км. на початку 30-х збудовано комплекс підстанції Дніпрельстану із селищем при ньому. А навесні 1934 почали добудову шосе Дніпропетровськ – Запоріжжя, і на цей час було споруджено 12 км шосе.
До зими того ж року було в цілому прокладено 70 км шосе, урочисте відкриття Запорізького шосе відбулося 7 листопада 1934 року. Тоді почали будувати будки караульних через кожні 6 км, станції техобслуговування та відпочинку на 40 кілометрах траси, два приміщення шляхових майстрів.
На той час шосе розпочиналося від межі міської забудови, а саме від перехрестя проспектів Богдана Хмельницького та Пилипа Орлика. У 1940 році силами колгоспників Чкалівського, Томаківського та Солонянського району, так званим «ферганським» методом або методом «народного будівництва», побудовано шосе на Нікополь. У 1941-му шосе перерізано протитанковим ровом, проте вже влітку 1942-го по трасі почали проводити ремонти мостів і засипку промоїн та ровів.
Натомість в 1943 році вздовж шосе над Тунельною балкою було споруджено лінію окопів, яка увійшла в систему оборони міста. У 1950-60-х вздовж шосе починають з’являтися промислові та складські зони, житлові масиви. А в 1971-му розпочинається будівництво житлового масиву Тополя-1.
Запорізьке кладовище
Запорізьке кладовище — місце захоронення почесних діячів міста, воно з’явилося після Другої світової війни, у 1957-му році. На центральній алеї можна побачити родинні склепи, скульптури, погруддя. Велика частина відведена для захоронення видатних діячів, які мали заслуги перед містом, військових, медиків та академіків. Наприклад, директор Південмашу Олександр Макаров, гендиректор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов, академіки Всеволод Лазарян, Олександр Чекмарев, Зот Некрасов, футболіст «Дніпра» Сергій Перхун, який загинув трагічною смертю, художній керівник театру драми та комедії Жан Мельников, ректор Дніпровського національного університету Володимир Мосаковський, який найдовше керував закладом освіти.
Зараз кладовище закрите для захоронення, окрім випадків, коли вже поховані близькі родичі або за видатні заслуги. Деякі могили у майбутньому планують взяти на облік культурної спадщини.
Катастрофа на Тополі 1997 року
Зсув розпочався 6 червня 1997 року близько 4 ранку в районі станції «Зустрічна», там одразу пішло під землю кілька гаражів Пізніше, близько 7-ї ранку катастрофа дійшла до дитячого садочку та дев’ятиповерхового будинку №22. Напередодні була сильна злива, кажуть, якби злива була в інший день, то тоді й зсув міг статися пізніше, адже вода спричинила рух ґрунтів, в якому і до того накопичилась велика кількість води. На щастя, вдалося вчасно евакуювати місцевих мешканців, та один чоловік загинув. Загальні збитки після трагедії оцінювали в десятки мільйонів гривень.
Протягом дня грунт продовжував рухатися, тож проводилась евакуація мешканців прилеглих будинків. Трагедія зруйнувала два дитячих садочки, середню школу №99 та ще кілька будівель. Ближче до ночі зсуви ґрунту припинились, через катастрофу на місці не вирувало життя залишився лише котлован. Нову будівлю школи відкрили через два роки, стільки ж часу знадобилося, щоб забетонувати котлован.
З часом це мало статися, адже район буквально будували на м’якому лісовому ґрунті, крім того, залишалася проблема з підземними водними комунікаціями. У 1997-му році, за словами науковців, під житловим масивом зібралося майже 10 млн кубометрів води, що спричинило гідравлічний прорив — вода вирвалася назовні, а під будівлями утворилась порожнеча.
Втім, ситуація із зсувами в місті залишається. Вода продовжує просочуватись через прогнилі труби та затоплювати підвали, накопичуватись в ґрунті. Пізніше на масиві проводились деякі роботи з улаштування дощових каналізацій, прокладки труб та облаштування залізобетонних водовідвідних лотків.
Будинок-привид
У день катастрофи 1997-го року з цього будинку виселили всіх мешканців. Ці типові малосімейки побудовані під кутом одна до одної і з’єднані галереями почали «роз’їжджатись» задовго до того зсуву. Рішення виселити мешканців 9-го дому назрівало й раніше. Блоки, які поступово роз’їжджались з часом обвалились. Одна з версій, що їх обрушили цілеспрямовано, щоб в подальшому вони не впали, коли заброшкою хтось лазитиме.
До цього призвело багато факторів, як повідомляє Артем Костюк в своєму блозі: відсутність підпірних стінок, аварійні водні комунікації та побудова на м’якому ґрунті.
Будівництво крематорію
Перед початком повномасштабного вторгнення ще у 2018-му році в місті почали говорити про створення власного крематорію. Тоді мешканці житломасиву Тополя стали проти будівництва, адже переживали: їдкий дим буде в повітрі, незважаючи на фільтри. Аби довести протилежне заступник міського голови Микола Лисенко їздив до Європи, щоб показати систему фільтрації в Німеччині та запевнити мешканців, що таке сусідство не принесе шкоди. Натомість, аби експертизи проводились з дотриманням усіх вимог, громада має за ними слідкувати, адже нерідко такого виду експертизи можуть проводити самі проєктанти.
У 2021 році очільник ОДА підписав розпорядження про проєкт будівництва, як повідомляє 11 канал. Новий крематорій мали збудувати в районі Запорізького шосе, на перетині вулиці Аеропортівська та Яснополянська, неподалік від Запорізького кладовища. Планувалось, що в добу буде проводитись приблизно 24 кремації, а ціна буде нижчою за традиційне поховання.
Розпочати будівництво планували на початку 2022-го року, а витрати на роботу мали бути 137 млн грн.
Житловий масив Тополя зараз є найбільшим спальним районом міста. Зі своїми історіями, легендами та людьми. Проблема зсувонебезпечних територій охоплює все місто, яке буквально побудоване серед балок та ярів. Виною техногенних катастроф в деякій мірі є сама людина, тому люди й мають об’єднуватись, аби запобігти подальшим руйнуванням.
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
7