Голокост у Дніпрі: що відомо про масові розстріли євреїв та як місто зберігає цю пам’ять

Масові розстріли євреїв у Дніпрі: історія трагедії Голокосту 1941 року
Зоряна Бондар

27 січня — міжнародний день памʼяті жертв Голокосту. У 1941 році євреїв Дніпра зібрали біля ЦУМу, обіцяючи переселення. Насправді це стало початком масових розстрілів у Ботанічному саду, де за два дні загинули понад 11 тисяч людей. Про ці події та меморіали Dnipro.media поговорила з істориком Єгором Врадієм із Музею “Пам’яті єврейського народу та Голокосту в Україні”.

Детальніше — в матеріалі Dnipro.media.

Збір людей біля ЦУМу

Єврейське населення міста зібрали 13 жовтня 1941 року на площі за ЦУМом, колишнім універмагом “Люкс”. Люди не знали, для чого їх скликають. Вони припускали, що їх відправлять на роботи в колгоспи або навіть вивезуть до Палестини. Людей групували в колони й під конвоєм відправляли до виїзду з міста в напрямку Запорізького шосе.

«Переселення євреїв до трудових таборів на Сході» — саме такі чутки поширювала окупаційна влада.

Меморіальна дошка на стіні ЦУМу, яка нагадує про події 13 жовтня 1941 року. Фото: Зоряна Бондар

Розстріли мирного населення

У районі сучасного парку Писаржевського колони спрямовували до Червоноповстанської балки, нині — Ботанічного саду ДНУ. Там, біля яру, організували пункт збору цінностей. У людей забирали все. Потім групами по 5–20 осіб підводили до яру й розстрілювали пострілами в потилицю.

Стадіон ДНУ. Фото: Dnipro.media

З настанням сутінків розстріли припинили. Тих, хто залишився живим, змушували стояти на холоді, чекаючи на загибель. До ранку багато людей примерзли до землі, але світанок приніс нову хвилю вбивств. За два дні було страчено майже 11 тисяч євреїв. Протягом наступного місяця — ще близько тисячі.

Тих людей, які через стан здоров’я та вік не могли самостійно рухатися від площі до місця страти, вантажними автомобілями доправили на територію так званого Нового єврейського цвинтаря (нині парк Писаржевського) та розстріляли там.

Інші місця страти євреїв

Крім Студентського парку, на території сучасного Дніпра є ще два місця, пов’язані з трагедією Голокосту. Одне з них — протитанковий рів поблизу села Верхнє, де в період з листопада 1941 до березня 1942 року розстріляли близько 6 тисяч євреїв.

Другим місцем стала територія Дніпропетровської обласної психіатричної лікарні. У листопаді та грудні 1941 року. тут було вбито близько 1200 душевнохворих пацієнтів. У першу чергу вбивали пацієнтів євреїв. Їм кололи смертельні ін’єкції морфію. Коли морфій закінчився, почали колоти великі дози інших ліків, навіть нашатирного спирту. Від такого жертви помирали у смертельних муках. До масового вбивства людей, які страждали на розлади ментального здоров’я, були залучені медичні працівники лікарні.

За даними ініціативи «Українська-єврейська зустріч», за весь час окупації Дніпра нацисти розстріляли від 17 до 21 тисяч євреїв.*

Вшанування пам’яті

Майже ніщо не нагадує про трагедію, що відбулася на Червоноповстанській балці, а зараз — Ботанічного саду ДНУ. понад 80 років тому. Наприкінці 80-х – початку 90-х рр. на місці загибелі тисяч людей, попри протести єврейської громади, було облаштовано стадіон Дніпровського університету. Поруч розташовані корпуси ДНУ, наукова бібліотека, палац спорту і Студентський парк.

У парку, поблизу стадіону, розташована кам’яна стела з написом: “Мирним громадянам – жертвам фашизму/жовтень 1941 р” Це сіра прямокутна плита, яка мало привертає увагу. Радянська влада зробила все, щоб місце масового розстрілу залишилося непоміченим.

Радянский меморіал у Студентському парку. Фото: Dnipro.media

Далі, дорогою до бібліотеки ДНУ, знаходиться інший пам’ятник. На відміну від радянського, це висока чорна гранітна плита з малюнками та єврейськими релігійними символами. Посередині — текст івритом і українською. Пам’ятник обгороджений, а навколо нього — вимощений майданчик. Замість квітів, за єврейською традицією, біля підніжжя лежить каміння.

На пам’ятнику викарбувано цитату з молитви «Отець милосердя» та напис:

«У цій землі лежить прах 10 000 мирних євреїв Дніпропетровська, жорстоко вбитих 13–14 жовтня 1941 року, і ще багатьох наших святих братів і сестер, закатованих та розстріляних фашистами (1941–1943)»

Сучасний меморіал, відкритий у 2001 році за ініціативи єврейської громади. Фото: Dnipro.media

У 2009 році на місці колишнього єврейського цвинатаря встановили меморіал «Мацева» На ньому написано: «Присвячується світлій пам’яті дев’яноста тисяч євреїв, що знайшли спокій у цій землі». Як пояснюють у «Українсько-єврейській зустрічі», що у цю цифру, скоріш за все, включили й інших жертв Голокосту.

Напис на меморіалі «Мацевах», встановленому на місці колишнього єврейського цвинтаря, де, зокрема, розстрілювали євреїв під час німецької окупації. Фото: TourDnepr

У 2010 році на стіні Центрального універмагу (нині просп. Яворницького, 52), місці, де збирали євреїв 13 жовтня 1941 року, єврейська громада ініціювала встановлення меморіальної дошки. На ній написано: «З цього місця у жовтні 1941 р. пішли у вічність дорогою смерті 11 тисяч людей… жінки, старі, діти… Єдиною їх провиною було те, що вони євреї. Благословенна їх пам’ять».

Меморіальна дошка на стіні ЦУМу, яка нагадує про події 13 жовтня 1941 року. Фото: Зоряна Бондар

У 2011 році, під час реконструкції стадіону, зведеного безпосередньо поблизу місця масових розстрілів на перехресті вулиць Янгеля та Енергетичної, на глибині близько пів метра виявили людські рештки — загалом 441 тіло. Наступного року за розпорядженням міської влади виявлені останки перепоховали поряд із меморіалом, який існував на той час. 

У 2012 році відкрили центр «Менора» – найбільший у світі єврейський громадський комплекс. Того ж року у «Менорі» відкрили музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», який розташований на трьох поверхах комплексу в чотирьох основних залах.

Фото музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Фото: Inclusive Travels Ukraine

У 2020 році, через вісім років після перепоховання, на новому місці встановили тимчасову меморіальну табличку. Українською мовою на ній зазначено, що в цій могилі спочивають останки 441 людини — мирних жителів і радянських військовополонених, розстріляних у період нацистської окупації Дніпропетровська в 1941–1943 роках.

Тимчасовий пам’ятний знак, встановлений на розі вулиць Янгеля та Енергетичної, поблизу місця, де було знайдено останки розстріляних під час німецької окупації. Фото: ініціатива «Українсько-єврейська зустріч»

Окрім цього ще за часів радянського союзу встановили пам’ятник у парку Писаржевського, де також згадуються лише «мирні громадяни».

Пам’ятник у парку Писаржевського. Фото: Україна Модерна

За офіційними даними, у листопаді 1941 року в Дніпропетровську залишалося 922 єврея. У середині 1942 року — 379. У травні 1943-го — жодного.*

*ці цифри походять із реєстраційних документів окупаційної влади, які відображають не «реальну кількість у місті», а тих, кого зафіксували/допустили до обліку (частина людей переховувалась, частина була вбитою раніше, частина — у примусовій праці або в колоніях/таборах)

Ваш донат — це наша суперсила!

Підтримати

Читати також: Для кого моя свічка: пам’ять про Голодомор через історію однієї родини з Дніпропетровщини

Поділитись
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter.