Наприкінці березня 2025 року Дар’я Ульман, керівниця маркетингу та комунікацій Lobby X та дружина Героя України Кирила Ульмана, заснувала Community Ulman – курси військового вишколу, натхненні любов’ю її чоловіка до зброї. За цей час провели 6 тренувань, залучили понад 120 жінок та переказали близько 144 тисяч гривень на Сили оборони України.
Детальніше про історію Community Ulman, мету та плани на майбутнє – в матеріалі Dnipro.media.
Як створювалося Community Ulman
Ідея Community Ulman виникла з практичної потреби — закривати збори на Сили оборони України.
«Мета створення ком’юніті була дуже проста. Це був просто елемент закриття зборів».
Дар’я зрозуміла, що не може збирати гроші на благодійність через звичайні репости, тому вона вирішила запропонувати натомість щось цінне за донати. Згодом вона усвідомила, що цей проєкт став способом зберегти пам’ять про чоловіка – Кирила Ульмана:
«Аналізуючи зараз, я можу сказати, що я збудувала систему пам’яті про Кирила. Але спочатку не було такого задуму. У мене просто було бажання, щоб про мого чоловіка згадували з посмішкою і якомога більше людей дякували йому. І ком’юніті – це результат цього бажання.
Люди публічно дякують Кирилу Ульману, посміхаються і на тренуваннях голосно промовляють його повне ім’я та прізвище. Для мене це найважливіший показник: це ком’юніті передає цінності мого чоловіка і тут про нього говорять».
За словами Дар’ї, ідея спільних тренувань виникла завдяки іншим людям, які спостерігали за її організацією інших івентів і почали «наполегливо пропонувати тренуватися разом». Для них було важливо тренуватися саме з Дар’єю, бо вважали, що якість цих тренувань буде вища.
Формат полігону Дар’я Ульман обрала, спираючись на власний досвід. Відвідавши до цього близько 8-10 тренувань, вона фіксувала свої страхи та дискомфорт: від браку інформації та переживань щодо одягу до страху стати «білою вороною» і «прийти без подруги»:
«Я відвідала до цього близько 8–10 тренувань і постійно фіксувала свої емоції. Було дискомфортно, бо не вистачало необхідної інформації. Я не розуміла, що вдягати на полігон, боялася виглядати “білою вороною” і хвилювалася, що в мене нічого не вийде, адже прийшла сама, без подруги.
Тому я намагалася будувати ком’юніті так, щоб людина приходила і почувалася впевнено: ніби поруч уже є “подруга”. Я пояснюю, що взяти із собою, щоб уникнути цього відчуття, і даю чітке розуміння формату тренування, щоб очікування були реалістичними і людина знала, куди йде
А потім віддам фотографії, щоб навіть якщо ти загубилася в емоціях і не встигла сфотографуватися, у тебе залишилася згадка», – говорить Дар’я.
Саме тому ком’юніті створювалося так, щоб закрити ці болі — забезпечити учасниць прозорим розумінням процесу, дружньою атмосферою та підтримкою.
Мета Community Ulman
Одна з ключових цілей — зберігати пам’ять про Кирила Ульмана:
«Я точно маю за ціль говорити про свого чоловіка. Говорити довго, говорити завжди і говорити не з боку болю, а говорити з вдячністю, пошаною і великою любов’ю».
Спільнота транслює його цінності та «суперсили», тому для неї це, в першу чергу, проєкт Кирила:
«Я вважаю, що це проєкт мого чоловіка. І я не обмовилась, коли сказала, що найкращий його проєкт – це я. Найкращий проєкт – це наша родина. Кожен мій день, кожен мій проєкт несе пам’ять про нього.
Я ніколи не називаю Community Ulman пам’ятеутворюючою подією. Завжди кажу, що це ком’юніті на честь чоловіка, а не на пам’ять».
Ще одна мета Community Ulman — дати цивільним можливість на власному досвіді відчути складність військової справи. Засновниця прагнула підсвітити людям важливість і важкість служби, щоб вони зрозуміли це на власному досвіді й ще глибше усвідомили, наскільки сильно і чому саме необхідна підтримка Сил оборони України.
Чим живе спільнота Ульман
Сьогодні Community Ulman — це переважно жіноча спільнота, де не лише навчають стрільбі, але й мілітарну культуру:
Дар’я пояснює, що в ком’юніті діють чіткі правила і дисципліна, адже це не розважальний формат, а спільнота, пов’язана із війною, та з можливістю наблизитись до мілітарного середовища. Саме тому вона обрала більш жорстку модель взаємодії з учасницями.
«Це не іграшка, це — ком’юніті про війну. Ми тут не бавимося в “жіночок” чи “рожеві манікюри” — ми підсвічуємо силу жінок і говоримо про рівність», — каже вона.
За її словами, у спільноті принципово не підтримують ідеї, які можуть знецінювати досвід або відтворювати сексистські підходи.
«Коли пропонують, наприклад, сфотографуватися в купальниках із автоматом — я відмовляю. Ми тут про рівність, а не про прояви сексизму», — додає Дар’я.
Тому, дійсно, якщо людина не розуміє, коли я їй пишу: «напиши плюс», і вона не пише мені плюс, то ми говоримо про різне. Або якщо людина, коли я кидаю локацію, перепитує мене локацію – ми говоримо про різне.
Або якщо людина просить мене за тиждень скинути її локацію в Телеграмі, скоріш за все ми говоримо про різне, бо тут ваша безпека і Telegram не настільки засекречений месенджер для того, щоб я могла висвітлити локацію за тиждень, бо я не знаю намірів цієї людини. Тож ми тут діємо згідно військовим правилам і згідно правилам виживання».
Учасниці вивчають тактичну медицину, відпрацьовують евакуацією та розвивають бойові навички. Спільнота вчить концентрації уваги, швидкому прийняттю рішень, відповідальності та чіткому слідуванню правилам.
Водночас Дар’я наголошує, що ніколи не позиціонувала Community Ulman як виключно жіночу спільноту й, навпаки, активно запрошує чоловіків, проте вони «не приживаються»:
«Я їх запрошу, я їх кличу, я транслюю, що ви можете доєднатися. Я вкрай рідко говорю, що це жіноче ком’юніті і в усіх інтерв’ю я це вирізаю.
Але чомусь вони менш стійкі, можливо, бо у них є купа можливостей доєднатися до подібних активностей і тому відтягують цей момент. Але мені інколи теж траплялися боягузи. Є такий очевидний момент: ми тренуємось на полігонах за межами Києва і там стоять блокпости. Я знаю декілька чоловіків, які мені прозоро про це сказали.
Вона також звертає увагу на упередження щодо рівня підготовки:
Дехто думає, що якщо там жінки, то значить нижчий рівень тренування, але я наголошую на тому, що треную не я, а тренують ветерани «АЗОВу» і ветерани «Третьої штурмової», і ветерани інших підрозділів. Це люди з з величезним бойовим досвідом, і це питання знімається».
Окрім цього, проєкт об’єднує людей і будує нові точки взаємодії в родинах. Після тренувань учасниці годинами з захопленням обговорюють зброю та калібри зі своїми чоловіками чи батьками-військовими.
Спільнота також надихає досвідчених ветеранів та побратимів Кирила, які, дивлячись на завзятість дівчат, самі починають активніше тренуватися:
«Коли я почала тренування і писала про це в Інстаграмі, то побратими чоловіка писали, що Кирило, як головний сержант, опікувався їхнім навчанням і посиленням навичок. Казали мені: “Ми як подивилися, що Даша тренується, нам так соромно стало. Ми згадали Кирила і сказали: “Блін, та він же ж завжди забігав в хату і казав: “Що ви лежите? Пішли тренуватися”. І вони почали більше займатися у свої вихідні».
Дар’я додає, що для неї це — особливий знак поваги:
«Для мене це найбільше пошана, коли військові з великим бойовим досвідом, з більшим, ніж має мій чоловік, досі дослуховуються до порад головного сержанта Кирила Ульмана через те, що я транслюю в соцмережах».
Як долучитися
Щоб долучитися до спільноти не потрібна спеціальна підготовка чи екіпірування — достатньо бажання спробувати:
«Я з усім допоможу. Одяг може бути звичайний спортивний, це не принципово. Не варто дивитися на мою броню і думати, що я така народилася. Такою я стала два роки тому. А починала тренуватися в лосинах, кедах і топі, і це ніяк не вплинуло на стрільбу»
Дар’я розповідає, що зараз у них триває партнерство з курсами військової підготовки для цивільних «Reservist», які надають учасницям форму на тренування. Водночас вона наголошує: інвестувати в екіпірування варто вже тоді, коли з’являється розуміння, що це справді «твоє».
«Це якісно підвищує тренування і додає впевненості, коли ти не переживаєш за форму і розумієш, що вона витримає навантаження», — пояснює вона.
За її словами, на старті достатньо просто бажання спробувати.
«Варто лише захотіти і прийти. А далі, коли відчуєш цей драйв і атмосферу, побачиш пару синців, то зрозумієш, чи це твоє. І лише тоді можна інвестувати, розвиватися, ділитися цим досвідом і надихатися тим, що ти дозволила собі це зробити»
Вона додає, що спеціально готуватися до тренувань не потрібно, достатньо знайти дату. Також їй не важливо яка сама людина прийде до них. Головне, щоб вона розуміла, що за війна відбувається в Україні, та мала бажання долучитися.
Плани на майбутнє
Дар’я Ульман зазначає, що хоче поширювати Community Ulman по Україні:
«Я планую збільшувати географію, це точно. Хочу робити додатковий мерч, бо мене дуже тішить, що жінки його не знімають».
У партнерстві з проєктом «Резервіст» готується проведення змагань, що стане новим викликом для учасниць. Проте розвиток ком’юніті вже давно вийшов за межі тренувального полігону. Учасниці разом відвідують військово-меморіальні кладовища та прощання з героями, підтримуючи головну ідею — «гідно згадувати героїв і жити гідне життя, яке вони нам подарували».
Кожна людина в цій спільноті стає своєрідною «батареєчкою», яка приносить свої цінності, розвивається разом з іншими та дає новий масштаб і заряд цьому великому проєкту.
«Знайдіть час опанувати нові навички, посилити ком’юніті та подякувати Кирилу Ульману».
Ваш донат — це наша суперсила!
ПідтриматиЧитати також: Кирило Ульман: він любив життя, війну та Дашу
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
6