УПА та Дніпропетровщина: про підпілля та командирів із Наддніпрянщини

Нещодавно у Дніпрі в Хартія-Хабі пройшла лекція «Уродженці наддніпрянської України серед командирів УПА», яку провів військовослужбовець бригади «Хартія» Сергій Волянюк. Говорили про тих, хто рідко згадується у підручниках, але був важливою ланкою в українському підпіллі — зокрема й про командирів УПА, що родом із Дніпропетровщини.

Хто вони, чим вирізнялися та чому ці історії варто знати — читайте в матеріалі Dnipro.media.

Важливе про УПА

Українська повстанська армія (УПА) виникла у 1942 році й активно розвивалася впродовж наступних двох років. Її загони діяли до 1949-го, а згодом увійшли до складу Української головної визвольної ради (УГВР), що координувала діяльність підпілля на всій території України.

«І боролися вони проти всіх. Без союзників. Творилася вона під час німецької окупації, тому боролися з німцями, проти усіх союзників німців: угорців, словаків, румунів, італійських військ. Так само воювала з радянськими партизанами, Червоною армією, військами НКВС. І діяла на тих теренах, де активно проживало українське населення. Фактично ставили за мету діяти від Сяну до Кавказу, але зі зрозумілих причин перейти рубікон, річку Дніпро, було надзвичайно складно», — розповів Сергій Волянюк.

Він додав, що подібні маневри, як форсування Дніпра, були дуже важкі через те, що УПА були саме повстанською армією, а за подібних умов просуватися через ріку збройному підрозділу було неймовірно складно.

Водночас Сергій пояснив, що лекція має на меті також і розвінчати радянський міф про те, що у лавах УПА воювали лише уродженці західної частини України: 

«Причини цього міфу дуже прості. Це класичний принцип “поділяй і володарюй”, відомий ще з часів Римської імперії. Його активно використовували в Радянському Союзі — і продовжують використовувати й досі. Навколо повстанського руху навмисне нашаровували ярлики й кліше. Так окупанти свідомо розділяли українців — на “східняків” і “західняків”. Таким чином свідомо окупанти поділяли наш народ на східняків, на західняків: що були якісь «ті», що інакші та по-інакшому мислили»

Командири УПА з Дніпропетровщини. Олександр Соколянський

Першим із командирів УПА родом з Дніпропетровщини, про якого розповів Сергій Волянюк, був Олександр Соколянський, псевдо «Хвильовий» і «Шура». Він народився 1919 року, проте де конкретно – досі невідомо. Закінчив факультет іноземних мов Харківського педагогічного інституту. Під час Другої світової війни працював вчителем, проте вже у 1942 році приєднався до українського підпілля. Мережа ОУН відправила його на терени сучасної Хмельниччини для підготовки та набуття військового досвіду.

«Там (на Хмельниччині – ред.) він закріпився і проводив свою військову діяльність. Згодом він зайняв ряд важливих посад рівня округа, та рівня надрайон у місцевому Кам’янець-Подільському підпіллі. І згодом організував повстанчий відділ «Хвильового», який проводив блискучі військові операції на межі трьох областей: сучасної Чернівецької, Хмельницької і Тернопільської»

Відділу Олександра Соколянського вдавалося уникати різноманітних засідок радянської армії та загонів НКВС завдяки тому, що його підрозділ діяв одразу в трьох областях. Швидкість, маневреність та мобільність його відділу допомагала уникати різних засідок та завдавати радянським військам клопоту у вигляді постійних набігів та атак.

Іван Бондаренко

Ще один уродженець Дніпропетровщини, про якого варто згадати, — Іван Бондаренко з села Веселі Терни Криворізького району. Кандидат у Комуністичну партію, який у 1940 – 1942 роках служив на Чорноморському військово-морському флоті, де отримав офіцерське звання лейтенанта. У 1942 році перейшов до лав підпілля. За словами Сергія Волянюка, сам факт переходу радянського офіцера до українського підпілля робить постать Івана Бондаренка дуже особливою.

Як учасник Криворізького окружного проводу ОУН, Іван Бондаренко займався підготовкою особового складу для збройної боротьби проти Німеччини та СРСР у лавах УПА. Він відповідав за формування підрозділів і їхнє подальше скерування до повстанських загонів — переважно в ліси Уманщини, Холодного Яру та інших регіонів, які були «крайніми» точками активності повстанської армії.

Уляна Крюченко

Завершила лекцію розповідь про Уляну Крюченко — зв’язкову УПА на псевдо «Оксана». Вона уродженка села Оленівка, Кам’янського району, зв’язкова крайового командира УПА-Південь та дружина Василя Кука. Від осені 1941-го до осені 1942 року вона утримувала конспіративні квартири ОУН у селі Оленівка та місті Дніпро. Згодом очолила Новомосковський (Самарівський) районний провід ОУН на Дніпропетровщині. Працювала також референткою й вишкільницею Криворізького районного проводу. Двічі потрапляла в німецький полон, і двічі з нього втікала.

Восени 1943 року Уляна Крюченко приєдналася до загонів УПА, а тому мала одну з версій, куди поділися частина загонів повстанців у 1943 році. За її свідченнями, під час Корсунь-Шевченківської операції кілька підрозділів опинилися на стику фронтів між німецькими та радянськими військами, й були знищені. Водночас, як зазначалося на лекції, документальних підтверджень цієї версії наразі немає — окрім усних свідчень самої Крюченко.

У 1948 році вперше на загальноукраїнському рівні підпілля було офіційно визнано роль Уляни Крюченко: її назвали зв’язковою УПА-Південь. Це означало, що вона діяла не лише як помічниця Василя Кука, з яким співпрацювала ще з 1945 року, а як повноцінна учасниця керівного рівня визвольного руху.

«Уляна Крюченко не лише активно розбудовувала мережу ОУН, вона була зв’язковою УПА рівня УПА-Південь. Писала також аналітичні та філософські праці.

Опинившись на Волині, займалася підготовкою жінок-підпільниць для зв’язкової роботи на сході України. Їхнє завдання полягало в організації діяльності на Полтавщині, Донеччині та Луганщині. І саме цей процес координувала Уляна Крюченко», — зазначає Сергій Волянюк.

УПА та Дніпропетровщина

Сергій Волянюк згадав також інших командирів та події, пов’язані з Дніпропетровщиною. Зокрема, йшлося про Федора Вовка — віцепрезидента Української головної визвольної ради (УГВР), який під час німецької окупації організовував підпілля ОУН саме на території Дніпропетровщини.

«Його біографія – це справжній розрив мозку для російської пропаганди, адже український повстанець, підпільник, боровся з німцями, з совітами і рятував євреїв. Він згодом долучився до утворення оцього передпарламенту воюючої України, УГВР, а будучи в імміграції, був заступником Степана Бандери, лідера ОУН, який також підпорядковувався УГВР», — зазначив лектор

Окремо Сергій Волянюк зазначив, що навіть приблизно підрахувати кількість уродженців Дніпропетровщини, які воювали в УПА, неможливо. Основна причина — усі учасники підпілля діяли під псевдонімами. Крім того, з міркувань безпеки у відділеннях була заборона на ведення особистих записів.

«Є книжки “Реабілітовані історією” — про дніпропетровців, які зазнали переслідувань і були заарештовані за участь в ОУН та УПА. Але чи хтось підраховував їхню кількість? Скільки їх було? Де саме вони діяли? Чи можемо ми сьогодні верифікувати, хто з них належав до мережі підпілля ОУН, хто був просто симпатиком чи волонтером, а хто — реальним бійцем повстанських спецпідрозділів? Про це дуже важко говорити. Так само складно оцінити й приблизне процентне співвідношення», — зазначив лектор

Лекція Сергія Волянюка у Хартія Хаб нагадала про те, що український визвольний рух не був обмежений західними регіонами України, а також був активно присутній на теренах Наддніпрянщини. УПА — це і Дніпропетровщина, і її уродженці, які брали участь у боротьбі за незалежність у різний спосіб. Багато імен залишаються маловідомими, а частину історій — і досі важко підтвердити через засекреченість, псевдоніми та смерті очевидців. Але саме подібні розповіді дозволяють зруйнувати радянські міти й повернути регіону його місце в загальноукраїнській пам’яті.

Читайте також: «Геть від москви. Столітня війна»: лекція Хорунжої служби Азову в Дніпрі