МАСНИЦЯ: Історія, традиції, прикмети

Масниця — традиційне слов’янське свято, яке відзначають в останній тиждень перед Великим постом. У дохристиянські часи воно було прив’язане до початку весни. Також Масницю називають Сиропусним тижнем, Колодієм або Бабським святом. Чому ж?

У тиждень Масниці вживали багато масної, жирної, насиченої їжі — сир, масло, налисники і вареники з сиром. Звідси і назва Масниця або ж Сиропусний тиждень. «Бабським» свято називали, бо в цей тиждень жінки відпочивали, а всю хатню роботу «скидали» на чоловіків. На Масницю заміжні жінки збиралися і проводили ритуали з паличкою — колодкою.

Ритуал проводили на честь бога Колодія. Звідси й ще одна назва. За сценарієм, у понеділок відмічали народження колодки, у вівторок — хрестини (молодь у цей день загравала одне з одним, проводили веселі ігри та формували пари), у середу справляли весілля. Тоді столи ломилися від ласощів: вареників з маслом, сиру, налисників, сирників та солодощів.

У четвер «цикл життя» колодки закінчувався і вона «помирала», у п’ятницю її хоронили, а в суботу «оплакували». Неділя ж, як і зараз, була прощена. Колодій у давні часи був уособленням Зими, тому наприкінці тижня його мали спалити, щоб дати дорогу весні.

Ще один обряд — чіпляти колодку до ноги чи руки неодруженого парубка. А він у свою чергу мав відкупитися, зазвичай цукерками або наливкою. Так молодика карали за те, що він досі немає дружини. “Перебірливих” дівчат теж шрафували колодкою. Хоч під час святкувань і виставляли магорич, напиватися на Масницю не було прийнято. Чоловікам дозволялося випити чарку, а жінкам «спробувати на язика».

Також на Сиропусний тиждень була традиція наряджати дівчину. Їй чіпляли довгу косу з конопляного прядива. З дівчиною, яка уособлювала Масницю, танцювали, співали обрядових пісень, а потім виганяли в сіни. А до хати заводили іншу жінку, перевдягнуту на старенького дідуся. Цей образ символізував піст.

Чому не Масляна? Як святкують на Дніпропетровщині

Дніпропетровщина знаходиться на перетині регіонів, тож тут важче виділити локальні традиції святкування.

«Образ Масниці, до якого ми звикли, сформувався під впливом Радянського Союзу. На Дніпропетровщину переселилося багато етнічних росіян, які принесли свої традиції. Проте останнім часом усе більше повертаємося до власних — колодок, вареників замість млинців», — зазначає наукова співробітниця відділу історії України сучасного періоду та етнографії Історичного музею Аліса Гаркуша.

За словами етнографині, навіть в часи незалежності одним з методів поширення нав’язаних традицій були збірники сценаріїв масових заходів. Їх поширювали на загал через школи та заклади культури. Ось як в такому «Збірнику масових заходів», виданому в 2006 році, пропонували (читайте: нав’язували) святкувати Масницю.

Масниця — свято весни. У давнину вважалося, чим веселіше зустрінеш Масницю, тим щасливішим буде рік. Проте десятиліття русифікації поступово витісняли справжні українські традиції цього свята, замінюючи їх чужими обрядами.Сьогодні ми відроджуємо своє, повертаємо забуті звичаї: колодки, вареники, українські пісні й гуляння. Це не просто про їжу чи розваги — це про ідентичність, про наш зв’язок із предками. Попри намагання росіян знищити нашу культуру, українці наполегливо відроджують свої традиції. Бо поки живе культура — живе Україна.

Читайте також: Як освідчувалися в коханні українські письменники