Перемога — район із власним характером, архітектурною унікальністю та згуртованою громадою. Від гідронамивання та «Китайської стіни» до протестів на Мандриківській косі й спроби забудови набережної. Коли він почав забудовуватись? Як виглядала берегова лінія у минулому столітті?
Чим унікальний масив та його жителі? Читайте на Dnipro.media в рамках спецпроєкту про райони та масиви Дніпра.
Початок будівництва
До 1930-х років на місці сучасного житлового масиву Перемога була болотиста місцевість на березі Дніпра. Після будівництва Дніпрогесу у Запоріжжі болота та Воронцовський острів, який розташовувався на місці коси та гребного каналу, пішли під воду.
Будівництво жилого масиву розпочалось у 1969 році, після намивання берегу, і тривало понад 20 років. Для його розробки запросили архітекторів Євгена Яшунського, Оскара Хавкіна та Павла Нірінберга.
Масиви 1,2,3 спершу мали назву — «Мандриківський», а 4,5,6 — «Лоцманський» на честь селищ, що існували тут до забудови. Раніше територія масиву частково заселялась лоцманами (тодішнє поселення людей, які проводили судна по Дніпру), приватними садибами Мандриківки та плавнями Дніпра. Пізніше, у 1975 році, масиви до 30–річчя перемоги у Другій світові війні перейменували на «Перемогу».
У середині 60-х набережною простягалась гілка залізниці, яку використовували при будівництві самої набережної.
Якраз у той період місто активно заселяли, радянській владі необхідно було розмістити велику кількість працівників із заводів та підприємств, зокрема «Південмаш». Архітектори намагалися створити житловий район, який був би комфортним для життя. Інфраструктуру зводили одночасно з багатоповерхівками. У просторих дворах передбачали, як дитячі садки та школи, так і місця для дитячих майданчиків, дерев і сушіння білизни.
Гідронамив житломасиву Перемога: як формували нову землю
Будівництво Перемоги стало можливим завдяки масштабному гідронамиву — процесу штучного створення суші шляхом намивання ґрунту з дна річки. До 1930-х років ця територія була частиною заплавної зони Дніпра, а після спорудження Дніпрогесу й підняття рівня води — опинилася під водою. Наприкінці 1960-х інженери розпочали формування нового берега: землесосні снаряди викачували пісок із дна річки й намивали його на обрані ділянки, створюючи платформу для забудови.
Цей процес дав змогу сформувати більшу частину підмасивів Перемоги‑4, ‑5 та ‑6. Роботи тривали кілька років, після чого на стабілізованому ґрунті почали зводити багатоповерхові будинки. Перемога — один із перших житлових масивів у Дніпрі, збудованих на штучно створеній території.
Масиви Перемоги
На знімку 65-го року видно Мандриківку (козацьке селище, яке раніше не входило до кордонів тодішнього Катеринослава), частина якої зараз забудована будинками житлового масиву Перемога. Так само, як й інший історичний район тогочасного Дніпра Лоц-Кам’янка. Берегова лінія теж змінилась. Частина території, на якій зараз стоять житлові масиви Перемоги, являла собою дніпровські плавні або взагалі була під водою.
Активна фаза будівництва прийшлась на 1969-1976 роки, тоді зводились багатоповерхівки від 9 до 29 поверхів. Територію під забудову поділили на шість частин (підмасивів) — Перемога 1,2,3,4,5,6, кожен із них має власну унікальність.
Перемога 1, 2, 3 — це невеликі однакові будинки уздовж набережної. А за 4, 5 і 6 масиви архітектори інституту «Дніпроцивільпроект» Євген Яшунський, Оскар Хавкін, Павло Нірінберг, Олександр Воловик, Віктор Ґудзь та Микола Розанов отримали Держпремію у 1983 році.
П’ятий і шостий масиви Перемоги розділяє бульвар Слави. Якщо придивитися до клумб, то можна впізнати обриси ілюмінаторів. Можливо архітектори надихались космічною тематикою, саме тією якою Дніпро славиться й досі.
Ще одним цікавим об’єктом та “родзинкою” житломасиву стала «Китайська стіна» — житловий 9-поверховий будинок довжиною 820 метрів із 36 під’їздами та 1258 квартирами. Будинок зведений за два роки у період з 1972 по 1974 роки. Подібною до Великої Китайської стіни будівля є й через підвищення над кожною сходовою кліткою. Це не декоритивні елементи, а дворівневі квартири, які були рідкістю для радянських будинків.
Як будували «свічки»
Ще на етапі проєктування на в’їзді до житломасиву Перемога планувалося звести три висотні будівлі як візуальні акценти району. Будівництво розпочали у 1975 році. Першу «свічку» на 28 поверхів завершили у 1979-му, другу — на 26 поверхів — у 1983-му. До третьої встигли звести лише фундамент.
Ці хмарочоси стали одними з перших житлових будівель такої висотності не лише в Дніпрі, а й у всьому СРСР.
Їх будівництво стало справжнім технічним проривом: замість традиційних панелей використовували монолітний бетон, а опалубку для нього розробили на місцевому ракетобудівному заводі. Конструкцію заливали поетапно, піднімаючи домкратами форму з поверху на поверх. Такий метод дозволив створити справді міцні й високі споруди — на той час це була нетипова, навіть ризикована для радянських технологій архітектурна інновація.
Також на фото, крім однієї «свічки», довга панельна забудова — так архітектори хотіли поєднати функціональність та кількість. Нові мікрорайони поступово витісняли приватний сектор, який видно на передньому плані.
Нірінберг використовував фотографії, коли планував висотність та розташування багатоповерхівок. Він робив знімки, а потім туди ж вмальовував нові будинки.
Соціальна інфраструктура — як частина плану
Соціальна інфраструктура була невіддільною частиною проєкту: її зводили одночасно з житлом.
Наприклад, на масиві було запроєктовано понад 15 дитсадків — вони розташовувались у внутрішніх кварталах, щоб забезпечити тишу й безпеку. Окремі садочки мали власні плавальні басейни, просторі вестибюлі з вітражами, окремі ігрові зони, озеленені подвір’я. Усе — на відстані пішої доступності, але подалі від проїжджої частини.
Архітектори закладали озеленення в структуру району з самого початку. У дворах передбачали місце для клумб, дерев, кущів, лавок, дитячих майданчиків.
Окремим центром зеленої зони став Бульвар Слави, який розділяв 5 і 6 масиви, та символічно з’єднував райони Перемога й Сокіл.
Загальна озелененість масиву — одна з найбільших у місті, зберігається й досі. Близькість до Дніпра була архітектурною перевагою, яку повністю використали.
Масив межує з гребним каналом, Мандриківською косою, кількома пляжами й затоками. Ці природні зони планувалися як частина рекреаційного середовища для мешканців.
Місцеві й досі проводять там пікніки, рибалять, вигулюють собак, відпочивають та займаються спортом. Така взаємодія міста й природи була нетиповою для радянського житла — Перемога стала одним із перших районів, де рекреація й житло органічно поєднувалися.
Найкращий район?
За свої роки Перемога розвинулась достатньо для комфортного життя. Ще на етапі проєктування Перемогу задумували як повноцінний житловий масив із повним циклом інфраструктури — школами, дитячими садками, магазинами, медзакладами, громадським транспортом. Ідея полягала в тому, щоб забезпечити мешканцям усе необхідне для життя в межах району, без потреби регулярно виїжджати за його межі. Це був один із перших прикладів такого комплексного підходу до житлового планування в Дніпрі.
Dnipo.mediа 6 березня 2025 року провели опитування дніпрян на тему «Який район Дніпра найкращий» Безперечним лідером став житловий масив Перемога. Зараз на ж/м Перемога проживає понад 100 000 людей.
Згуртованість жителів Перемоги
У 2007 році мешканці житлового масиву Перемога дізналися про плани забудови зеленої зони в районі бульвару Слави, між пр.Героїв та приватним сектором. Йшлося про проєкт торговельно-розважального центру, ініційований ТОВ «КС Девелопмент», яке пов’язували з тодішнім ексгубернатором Сергієм Кас’яновим.
Відгук громади був швидким і масштабним. Ініціативна група розпочала активну інформаційну кампанію серед жителів прилеглих будинків, провела збір підписів, залучила до спротиву голів ОСН і ОСББ — загалом понад 20 представників від будинкових комітетів. Було вивчено містобудівне та земельне законодавство, організовано суботники, висадку дерев та випущені інформаційні матеріали.
22 липня 2008 року близько 500 мешканців вийшли на акцію протесту, в ході якої демонтували паркан, встановлений забудовником. Попри присутність охорони, міліції та опір, конфлікт пройшов без насильства.
Юридичну частину ініціативи підтримали місцеві правники: в судовому порядку було скасовано рішення міської ради про передачу землі під забудову. Таким чином, громада зберегла зелену зону й зупинила будівництво ТРЦ.
У 2021 році на набережній в районі Перемоги-5 встановили паркан, спричинивши занепокоєння серед місцевих мешканців через ризик забудови прибережної зеленої зони. Було проведено мітинг, в якому прийняли учатсь кілька сотен дніпрян і паркан було демонтовано.
У 2023 році нову огорожу встановили біля в’їзду на Мандриківську косу, цього разу — під приводом ремонту зливної каналізації. Комунальне підприємство заявило, що роботи мають суто технічний характер. Однак місцеві мешканці наполягали на прозорості процесу й вимагали збереження екосистеми узбережжя.
Згодом кілька сотень людей взяли участь у мирній акції: демонтували паркан, незважаючи на наявність охорони, продемонструвавши приклад громадського згуртування. Ці випадки спонукали громаду до активної реакції: було декілька мітингів, подано петиції до міської ради, обласної ради та звернення до Міністерства захисту довкілля з проханням включити косу до природоохоронних територій і провести громадські слухання щодо її майбутнього розвитку. Обидва випадки стали прикладом самоорганізації мешканців та їхньої послідовної позиції у збереженні зелених зон житлового масиву.
Станом на сьогодні активісти продовжують домагатися статусу заказника для коси, організовують толоки та інформаційні кампанії. Це не лише захист природи — це приклад того, як спільними діями мешканці формують своє міське середовище.
Місцева спільнота відома своєю активністю. Жителі Перемоги брали участь у суботниках, щоб облаштувати Мандриківську косу, яка тоді була майже дикою. Сьогодні острів залишається улюбленим місцем для пікніків і прогулянок.
Трагедії Перемоги
13 жовтня 2007 року на вулиці Мандриківській, 127 стався один із найстрашніших побутових вибухів в історії України — у результаті витоку газу був повністю зруйнований під’їзд дев’ятиповерхового будинку.
Загинули 23 людини, серед них — діти, найменшій жертві було 5 років. Рятувальні роботи тривали понад два тижні.
Понад 400 осіб втратили житло. Допомогу постраждалим надавали містяни, бізнес, волонтери. Згодом на місці зруйнованого під’їзду збудували меморіальний храм, а у дворі встановили пам’ятний знак з іменами загиблих.
Через 15 років, 14 січня 2023 року, Перемога знову пережила трагедію — російська ракета влучила у багатоповерхівку №118 на Набережній. Загинули 46 людей, серед них 6 дітей. Це був один із наймасштабніших обстрілів житлового сектору в Дніпрі. У перші години після удару мешканці масиву та дніпряни з усього міста приносили теплі речі, їжу, допомагали розбирати завали, приймали у себе постраждалих.
Читайте також: Перемоги 118: два роки трагедії
Обидві трагедії стали болючими, але водночас — прикладами згуртованості й підтримки з боку громади.
Перемога — житловий масив із унікальним характером, який потребує не стільки реновації, скільки дбайливого оновлення з урахуванням історичного контексту та зваженого підходу до подальшої забудови. Не менш важливим є збереження фрагментів приватної забудови Лоцманського та Мандриківського районів, що мають значну історичну цінність.
Можливість розвитку таких районів полягає у збереженні їхньої архітектурної й історичної цілісності, яку формують не лише будинки, а й природні ділянки — залишки дикої природи серед міста.
Громада розуміє унікальність житломасиву, природну та архітектурну, тому ревностно захищає свій простір.
Авторки статті: Марія Оніщенко, Валерія Токар
Читайте також: Зсув на Тополі в Дніпрі: хроніка катастрофи 6 червня 1997 року
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
50