Дніпро — місто, де історія переплітається з легендами. Тут русалки співають на хвилях, банкіри викликають демонів у підземеллях, а отаман Махно заїжджає на коні до готелю. Під фасадами й набережними живуть міські міфи, що передаються з покоління в покоління.
Dnipro.media зібрало містичні історії міста разом із дніпровською гідесою Лесею Логашовою.
Русалка Маруся — берегиня Нижнього Дніпра
Легенди про русалок ходили з давніх часів. На Русальному тижні в межах Дніпра їх можна було зустріти не тільки в Дніпровських плавнях, але навіть у селищах та містах. Вони могли пошкодити колесо або збити подорожнього зі шляху, але були ті, які рятували людей, відводили негоду.
У середині ХІХ століття на Нижньому Дніпрі переповідали історію про Марусю-Бакенщицю — русалку з неймовірним голосом. Кажуть, колись вона була простою дівчиною й нареченою бакенщика Івана. Напередодні весілля Іван знайшов скарб і поїхав у місто — купити подарунок, але пропив усе в шинку. Маруся шукала його, а коли знайшла серед чужих жінок — кинулась у Дніпро з відчаю.
Минув час. Іван оженився знову, але щоразу, пливучи річкою, чув її пісню. Одного разу під час бурі вона з’явилася з хвиль і покликала його за собою. Іван ступив у воду, зачарований коханою, й більше не повернувся.
Кажуть, відтоді Маруся-Бакенщиця заспокоїлася. Тепер вона не мститься, а оберігає рибалок і рятує дітей, що падають у воду.
У команді Dnipro.media лише один хлопець, тож ми не ризикнули перевірити на ньому легенду про русалок
Чортів дім і таємниці банкіра Івановського
У центрі Дніпра стоїть будівля, яку називають Чортів дім, або Диявольський будинок. Звів її банкір Олександр Івановський у ХІХ столітті. Будинок оповитий легендами про масонські ритуали та таємниче підземелля. Кажуть, скульптури з’явилися після трагедії: дружина банкіра наклала на себе руки, дізнавшись про зраду чоловіка.
Після смерті Івановський продовжив стосунки з коханкою, яка виявилась шахрайкою і втекла з великою сумою грошей. Легенди навіть називають її ім’я — Сонька Золота Ручка, знаменита авантюристка того часу.
Місцеві вірять, що сирена на фасаді — це душа дружини, яка досі стереже дім, а шість валькірій символізують багатоликість коханки. Під Чортовим домом, кажуть, тягнуться підземні ходи аж до Потьомкінського палацу, Спасо-Преображенського собору, лікарні ім. Мечнікова та декількох будівель на вулиці Старокозацькій.
Там, за переказами, масони проводили свої таємні ритуали — про це згадував і Дмитро Яворницький у своїх записках.
Якщо знайдете тунелі, дайте знати. Ми вже рік хочемо зробити про них сюжет
Читайте також: Геловін: містичні будинки Дніпра
Потьомкінський палац і місто під містом
Потьомкінський палац і сам оповитий легендами. Легенди кажуть, що його підземелля тягнуться аж до Монастирського острова, берегу Дніпра і навіть до старих будівель Катеринослава. Підземні ходи нібито використовували масони, а згодом — військові. Дмитро Яворницький спускався в підземелля та робив замальовки, але після Другої світової війни більшість документів були втрачені.
Місцеві ж переповідали страшні історії: у катакомбах замуровували відьом, і вночі з темряви чути було їхні стогони та шепіт.
Підземелля нібито існували й під Спасо-Преображенським собором. Там, за переказами, хотіли прокласти водогін при Потьомкіну та не вийшло. Кажуть там була підземна церква, в якій приносили в жертву людей, а символи на стінах — Всевидяче око в трикутнику та чаша Граалю — лише підсилюють версію про масонське походження храму.
За однією з легенд, Григорій Потьомкін планував Катеринослав як місто масонів. Він залучав багато грошей масонів у побудову міста. Та через 4 роки після його смерті, плани по розбудові згорнули.
Dnipro.media у підземелля не спускалися, відьом не чули
Кінь Махна і готель «Асторія»
Перейдемо ближче до ХХ століття. У легендах про готель «Асторія» кажуть, що саме там Нестор Махно зупинявся на шість тижнів і влаштував свою «урядову резиденцію».
Будівля тоді мала електричне освітлення, парове опалення, телеграф і навіть телефон, власний автопаркінг — розкіш для того часу.
Але Махно, як переказують, залишався вірним коню. Оскільки на вулиці не було, де його прив’язати, він піднімався на коні просто на другий поверх і прив’язував його біля свого кабінету.
Ніхто достеменно не знає, чи це правда, але сам образ — типовий для міста, де історія завжди межує з легендою.
Тільки уявіть, на коні на другий поверх. Зараз в багатоповерхівки так не заїдеш
Містичний Дніпро — це не лише вигадки.
Це спосіб, у який місто говорить із нами через покоління. Бо навіть у легендах пам’ять про час, коли зрада, кохання і містика жили поруч.
Будьте обережні, якщо підете досліджувати ці та інші містичні місця Дніпра, особливо в Геловінську ніч, коли вся нечисть виходить на двір
Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа Львівського медіафоруму. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.
Читайте також: Геловін: містичні будинки Дніпра
Сподобалася стаття? Став вподобайку!
0